irredenta


Kanal geosi va tili: ko‘rsatilmagan, ko‘rsatilmagan
Toifa: ko‘rsatilmagan


у натхнення немає розкладу. | @madrixy

Связанные каналы

Kanal geosi va tili
ko‘rsatilmagan, ko‘rsatilmagan
Toifa
ko‘rsatilmagan
Statistika
Postlar filtri


ніколи не забудемо і ніколи не пробачимо.
нашу націю намагалися знищити різними способами, але найболючішим ударом став голод 1932-1933 років.
це акт геноциду проти українського народу. запаліть свічку, вшануймо жертв голодомору. вічна пам'ять.


література вилучена із законів тління. вона одна не визнає смерті.


я і зараз дитина, просто раніше я дозволяла собі по-дитячому цьому радіти, зараз ні :(


раніше я, як дитина, любила сніг, для мене це було так чарівно..
а зараз лише одна думка – в окопах не потрібен сніг


:(((((


прочитала 80, думаю, що вбивця родерік ( читаю сумний кипарис ), але я гарантую, що Агата Крісті водить мене навколо пальця


я записалась на курси ux/ui дизайнера, я ж вам тут не хухри мухри


треба налагодити звичку читати хоча б 10 сторінок per day, раніше я так робила, це було круто


лютий крінж 0/10, сюжет на початку був цікавий зі своєю особливістю, фільм бридкий, якщо вас тригерить страх смерті – побережіть своє здоров'я.
сюжет злили до чогось ультранезрозумілого, актори грали непогано, дуже багато сцен, які можуть триггерити тривожних людей




щоб я встигала читати мені треба мінімум 50 годин в добі


час не лікує, він лише змусить тебе забути,
хвилини йдуть, життя минає,
а ліків від твоєї хвороби як не було –
так і немає.

час не лікує, він не затягує рани,
він невплинно йде,
не залишаючи живого місця,
вкотре доводячи,
що від його плину і твоєї проблеми виходу немає.

час не лікує, він добиває,
не дає можливості перепочити,
створює нові проблеми на твої ще свіжі, незагоєні рани.

час залишає по собі шрами,
вони ніколи не заживають,
час не залишає нічого на самотік,
спочатку шрам з'явиться на твоєму серці,
згодом –  на труні.

258 0 7 11 20

хочеться простого людського збірку віршів пана Симоненка


“Ми думаєм про вас…”

Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі,
В морозні ранки, і вечірній час,
І в свята гомінки, і в дні робочі
Ми думаємо, правнуки, про вас.

Ми думаєм про вас — і тому наші руки
Не в’януть біля плуга і станка,
Тому серця у нас не витончена мука,
А радість голосиста і дзвінка.

Ні, то не сум промінить риса кожна,
То творчість б’є з натхненних наших віч,
А творчість завжди мрійна і тривожна,
Немов травнева неспокійна ніч.

Ні, сонний спокій зовсім нам не сниться,
Ні, нас не вабить ніжна тишина —
Прийдешнє осяває наші лиця,
Неспокій творчий з вічністю єдна.

І тому ми спокійно і суворо
Стрічаємо у праці і борні
Наклепи злобні і тупі докори,
Потоки божевільної брехні.

Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі,
В морозні ранки і вечірній час,
На свята гомінки і в дні робочі,
Нащадки дорогі, ми захищаєм вас.

1958Василь Симоненко

14 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.

52

obunachilar
Kanal statistikasi