пам‘ятаєш теплі літні вечори, коли батьки сиділи на кухні й гомоніли про щось доросле, а ми з липкими від морозива долонями ховалися в темряві? я все ще чую у вухах наш сміх, коли хтось скрикував від несподіванки (то старші діти лякали холодним доторком до плечей). ми швидко забували про погане й так не хотіли йти додому, що батьки хапали нас на руки й сміючись розходилися в різні сторони. я так сумую за цим