Розкажи мені як приємно
Споглядати ворожі тіла
На екранах
Мертвими.

В перегрітих смартфонах
Більше життя ніж тут.
Осуд сплітається петлями
Ланцюгів навкруг
Сгорблених вічно ший.
Незвикших нести тягар
Важче,
ніж шкільний ранець
З двійками і батьковим алкоголізмом.
Розкажи
Як струменем ллється кров
З надрізаних тіл, як зі
Стиглих вишень наприкінці липня.
Розкажи як всі окрім тебе звикли
І не думають про війну.

Розкажи
Мені
Що прокинулася сьогодні
Бо снився вибух в черзі за хлібом,
І тіла, невинні
Лопались, як червоні кульки
Кроплячи стиглими рубінами крові
Маленькі круглі хлібини.
Що хотіла оглохнути
Коли в тиші підвалу
Відчайдушно ридали діти,
Лякаючись вибухів там,
Нагорі.
Що тримала за руку жінку,
помираючу від серцевої недостатності,
Через недостатність швидких у місті.
Розкажи.

А то, не дай Боже, впораюся
І житиму.