🩸🪓💀 Higurashi no Naku Koro ni Sotsu, серія 1-4
Що ж, перша половина другого сезону перезапуску класичних Higurashi — історії про те, як в селищі Хінамідзава влітку 1983 року відбуваються жахливі криваві вбивства в зацикленому повторенні подій з різноманітними варіаціями, які завершуються одним й тим самим — кров'ю, розчленуванням, божевіллям. Група дітей в цьому замкненому колі раз за разом відтворюють шалені події, граючи в навіженій виставі свої трагічні ролі. А Ріка Фуруде вмирає кожен раз і кожен раз вона воскресає, пам'ятаючи свою смерть, свій біль, свої страждання. І хто стане жертвою синдрому Хінамідзави кожного разу вирішує безумна доля... або ні?
Судячи з усього, перезапуск Цикад в нас мало хто дивиться, бо обговорень чи згадок не дуже і зустрічаю (ну крім у нас на MANGUA). І для цього є причина. Бо перша половина першого сезону перезапуску — для старожилів перших Higurashi це було ще те випробування. І це було ще те випробування особисто для мене, бо ВОНИ РЕБУТНУЛИ МОЮ НАЙНЕНАВИСНІШУ АРКУ ПЕРШИХ ЦИКАД, БОЖЕ, ЯК В МЕНЕ ПАЛАЛО, РЕВІЛО Й СТОГНАЛО, КОЛИ Я ЗНОВУ ДИВИВСЯ НА ЦЕ, БОЖЕ Ж ТИ МІЙ, ЗА ЩО, ЗА ЩО, ЗА ЩО?!?!? (мова про арку з поверненням дяді Сатоку Ходжо, коли декілька дітей нарутотерапією вмовляють усе селище допомогти соціальним працівникам зробити свою роботу; уся містичність, трилерність й горорність цієї франшизи колапсує у цій арці ніби речовина у чорній дірі).
Нам показували те, що ми вже бачили, лише невеличка арка була з новими подіями, але вона не створювала новий дух таємничості й жаху, яка б була краще за атмосферу класичних Цикад. Нічого нового і нічого цікавого, виглядало так, що хтось вирішив просто витрясти грошей з франшизи. Чи давав він новим глядачам ті ж самі емоції, що у 2006 оригінал — взагалі не уявляю. Насправді, думаю, що ні, бо епоха занадто змінилася і нікого вже не вразиш кавайними дівчатами, котрі на шматки рубають людей, ніби козаки ка🐐ів при Конотопі.
Я думав дропнути тайтл в певний момент, але все ж таки вирішив дати шанс другій половині — і це було моїм найкращим рішенням в аніме-сезоні 2020 року. Бо друга половина New Higurashi 52 нарешті почала розповідати нову історію й розкрила, що було після того, як в класичній історії все закінчилося геппіендом — і чому кривава хінамідзавська баня почалася знову в цьому дійсно мультивсесвіті божевілля. І ось це мене дійсно вразилося й сподобалося, бо цього я не очікував. Тепер антагоністом є не поїхавший дахом фанат синдрому Хінамідзави, а один з класичної шістки головних героїв. Не хочеться спойлерити , тому не скажу, хто став лиходієм, але це було нестандартно представлено. Тобто, після першої історії, першого розриву кола вбивств насправді не відбулося "і жили вони поживали й не сумували". І в цілому це непогано вклалося в логіку подій Цикад.
А ще у мене досі бабахає від завершення історії, так що цей ребут я тепер сприймаю як роботу над помилками, і дуже хочу, щоб тепер все було зроблено правильно.
Щодо другого сезону перезапуску — на разі нам після розкриття особистості нового антагоніста демонструють, як він робив свої справи й змушував персонажів діяти так, як вони діяли в першій половині ребуту. І поступово підводить нас до того моменту, коли Ріка Фуруде почала розуміти, хто стоїть за її поверненням в спекотне літо 1983 року. Й готують до нових подій, бо показують як антагоніст здійснює підготовку до фінального протистояння — через це я вибачаю другому сезону свого роду повторення історій. Також змінилася фокальність персонажів й на разі це певним чином цікаво. Але вам раджу насправді дочекатися сезону повністю й спробувати подивитися його за раз — мені здається, що так ефект буде краще.
А поки переслухайте опенінґ першого сезону оригіналу — він як і раніше найкращий.
#аніме_враження
Що ж, перша половина другого сезону перезапуску класичних Higurashi — історії про те, як в селищі Хінамідзава влітку 1983 року відбуваються жахливі криваві вбивства в зацикленому повторенні подій з різноманітними варіаціями, які завершуються одним й тим самим — кров'ю, розчленуванням, божевіллям. Група дітей в цьому замкненому колі раз за разом відтворюють шалені події, граючи в навіженій виставі свої трагічні ролі. А Ріка Фуруде вмирає кожен раз і кожен раз вона воскресає, пам'ятаючи свою смерть, свій біль, свої страждання. І хто стане жертвою синдрому Хінамідзави кожного разу вирішує безумна доля... або ні?
Судячи з усього, перезапуск Цикад в нас мало хто дивиться, бо обговорень чи згадок не дуже і зустрічаю (ну крім у нас на MANGUA). І для цього є причина. Бо перша половина першого сезону перезапуску — для старожилів перших Higurashi це було ще те випробування. І це було ще те випробування особисто для мене, бо ВОНИ РЕБУТНУЛИ МОЮ НАЙНЕНАВИСНІШУ АРКУ ПЕРШИХ ЦИКАД, БОЖЕ, ЯК В МЕНЕ ПАЛАЛО, РЕВІЛО Й СТОГНАЛО, КОЛИ Я ЗНОВУ ДИВИВСЯ НА ЦЕ, БОЖЕ Ж ТИ МІЙ, ЗА ЩО, ЗА ЩО, ЗА ЩО?!?!? (мова про арку з поверненням дяді Сатоку Ходжо, коли декілька дітей нарутотерапією вмовляють усе селище допомогти соціальним працівникам зробити свою роботу; уся містичність, трилерність й горорність цієї франшизи колапсує у цій арці ніби речовина у чорній дірі).
Нам показували те, що ми вже бачили, лише невеличка арка була з новими подіями, але вона не створювала новий дух таємничості й жаху, яка б була краще за атмосферу класичних Цикад. Нічого нового і нічого цікавого, виглядало так, що хтось вирішив просто витрясти грошей з франшизи. Чи давав він новим глядачам ті ж самі емоції, що у 2006 оригінал — взагалі не уявляю. Насправді, думаю, що ні, бо епоха занадто змінилася і нікого вже не вразиш кавайними дівчатами, котрі на шматки рубають людей, ніби козаки ка🐐ів при Конотопі.
Я думав дропнути тайтл в певний момент, але все ж таки вирішив дати шанс другій половині — і це було моїм найкращим рішенням в аніме-сезоні 2020 року. Бо друга половина New Higurashi 52 нарешті почала розповідати нову історію й розкрила, що було після того, як в класичній історії все закінчилося геппіендом — і чому кривава хінамідзавська баня почалася знову в цьому дійсно мультивсесвіті божевілля. І ось це мене дійсно вразилося й сподобалося, бо цього я не очікував. Тепер антагоністом є не поїхавший дахом фанат синдрому Хінамідзави, а один з класичної шістки головних героїв. Не хочеться спойлерити , тому не скажу, хто став лиходієм, але це було нестандартно представлено. Тобто, після першої історії, першого розриву кола вбивств насправді не відбулося "і жили вони поживали й не сумували". І в цілому це непогано вклалося в логіку подій Цикад.
А ще у мене досі бабахає від завершення історії, так що цей ребут я тепер сприймаю як роботу над помилками, і дуже хочу, щоб тепер все було зроблено правильно.
Щодо другого сезону перезапуску — на разі нам після розкриття особистості нового антагоніста демонструють, як він робив свої справи й змушував персонажів діяти так, як вони діяли в першій половині ребуту. І поступово підводить нас до того моменту, коли Ріка Фуруде почала розуміти, хто стоїть за її поверненням в спекотне літо 1983 року. Й готують до нових подій, бо показують як антагоніст здійснює підготовку до фінального протистояння — через це я вибачаю другому сезону свого роду повторення історій. Також змінилася фокальність персонажів й на разі це певним чином цікаво. Але вам раджу насправді дочекатися сезону повністю й спробувати подивитися його за раз — мені здається, що так ефект буде краще.
А поки переслухайте опенінґ першого сезону оригіналу — він як і раніше найкращий.
#аніме_враження