З цієї ночі вирішив знайомити вас, дорогі друзі і вороги із музикою, на котрій я ріс і продовжую рости. Музикою, котра мене надихає. Із барабанщиками, котрі мене надихають. І не думайте, що то буде суцільний "хєві-мітол"))

1. Machine Head - "The More Things Change", 1997 року видання.

Все, що я так люблю, зібрано саме тут: groove/thrashcore із частими і майстерними змінами темпів в треках. Навіть присутня деяка гранжевість, іржа в атмосфері музики.

Хоч більшість фанатів полюбляють перший альбом ("Burn My Eyes" '94) або вже пізній, "епічний" період (починаючи з "Blackening" '07), я все-одно притримуюсь тієї думки, що саме ця "плита" заклала всі найкращі знахідки америкосів.

Роб Флін дуже багато експериментує з вокалом, ще тут лабає гітареро Логан Мейдер (крутішого "ню-метальщика" більше я не чув), а ритм-секція просто асфальтовкладач серед пустельної завірюхи!

Цей альбом для мене "коричнево-рудий", якщо порівнювати музику з кольорами.

Лірика: Соціальні проблеми, вулиця, політика та внутрішні протиріччя персонажа.

"Чим більше речі змінюються, тим вони постійніші" - основний посил альбому.

🥁 Барабанщик Дейв МакКлейн - натхнення для багатьох моїх партій)
.
01.09.2016.

https://www.youtube.com/watch?v=Xrj6m-woUVo