Якщо розглядати дійсність з боку поезису, те, що відбувається, радше нагадує ефект епіфори: кожне вживання цього терміна запускає ітерованість (по Дерріді) — що б там не було перед словом "дрг", все впадає в нього.
Оскільки все «впадає» у слово "дрг", у певний момент довколишня реальність починає мислитися крізь "дрг" — quilting point.
Повномасштабна війна радикально прискорила зсуви у мовленні, тому в нас відкриваються дві дійсності:
1. Слово "дрг" повертає своє визначення.
2. Усі слова стають "дрг".
Це, можливо, ширше говорить про очікування суспільства в "договорнячку", тобто пошук "дрг" там де його бути не може – відчуття обману, недовіри. Ще також, може бути ІПСО Офісу Президента – т.з. шизо-операція.
Наразі ми ближче до другого варіанту, а з тим з’являється і певне відчуття hic et nunc, стираються кордони дійсного та змодельованого — кожний оточуючий об’єкт стає ворожим.
Тому тільки коли die sprache знову буде spricht, тільки коли люди знову знайдуть першооснову мовлення, з'явиться стабільність — і тільки тоді буде можливість по-справжньому класифікувати "договорнячок". В той момент приблизно НЛО Гітлера має відчути, що ми знову наблизилися духовно до цього дерева життя – axis mundi.
Коли це буде незрозуміло, а поки в міжнародній політиці царує шизофренія. Як пише Мігель Серрано, цитуючи першоджерела, готцендаммерунг наступає з моментом, коли "слова" втрачають свої кордони. Пов'язка Глейпнір складалася з "неможливих явищ":
Що ж ми маємо зараз:
1. Територія — це не територія.
2. Договір — це не договір.
3. Президент — це не президент.
Як у такому світі говорити про перемовини? Ніяк.
На це немає ні волі Großraum, ні raumfremde Mächte. Той, хто писав цей текст на діпстейті, всією своєю суттю говорить про охоплюючу тривогу, а тому дозволив собі розчинити дійсність у слові — він розмив образ цивільного/військового. Це взагалі небезпечне упущення, бо може породити зближення військового та цивільного континуумів, роблячи цивільне "законною ціллю".
Оскільки все «впадає» у слово "дрг", у певний момент довколишня реальність починає мислитися крізь "дрг" — quilting point.
Повномасштабна війна радикально прискорила зсуви у мовленні, тому в нас відкриваються дві дійсності:
1. Слово "дрг" повертає своє визначення.
2. Усі слова стають "дрг".
Це, можливо, ширше говорить про очікування суспільства в "договорнячку", тобто пошук "дрг" там де його бути не може – відчуття обману, недовіри. Ще також, може бути ІПСО Офісу Президента – т.з. шизо-операція.
Наразі ми ближче до другого варіанту, а з тим з’являється і певне відчуття hic et nunc, стираються кордони дійсного та змодельованого — кожний оточуючий об’єкт стає ворожим.
Тому тільки коли die sprache знову буде spricht, тільки коли люди знову знайдуть першооснову мовлення, з'явиться стабільність — і тільки тоді буде можливість по-справжньому класифікувати "договорнячок". В той момент приблизно НЛО Гітлера має відчути, що ми знову наблизилися духовно до цього дерева життя – axis mundi.
Коли це буде незрозуміло, а поки в міжнародній політиці царує шизофренія. Як пише Мігель Серрано, цитуючи першоджерела, готцендаммерунг наступає з моментом, коли "слова" втрачають свої кордони. Пов'язка Глейпнір складалася з "неможливих явищ":
"Шість сутностей було поєднано в ній: шум котячих кроків, жіноча борода, коріння гір, ведмежі жили, риб’ячий подих і пташина слина."
Що ж ми маємо зараз:
1. Територія — це не територія.
2. Договір — це не договір.
3. Президент — це не президент.
Як у такому світі говорити про перемовини? Ніяк.
На це немає ні волі Großraum, ні raumfremde Mächte. Той, хто писав цей текст на діпстейті, всією своєю суттю говорить про охоплюючу тривогу, а тому дозволив собі розчинити дійсність у слові — він розмив образ цивільного/військового. Це взагалі небезпечне упущення, бо може породити зближення військового та цивільного континуумів, роблячи цивільне "законною ціллю".