ЧАПЛИГІН

На наступний тиждень відбудеться круглий стіл «Консерватизм online».
Тема - обговорення актуальних питань і механізмів захисту традиційних цінностей, перш за все, в зв'язку з маніпуляціями свідомістю для просування сексуальних відхилень.
Нарешті науковці говоритимуть про :
- Диктат соціально-політичних ідей над принципами наукової логіки в питанні визначення сексуальної норми.
- Індоктринацію суспільства «гендерною» ідеологією, ранньою сексуалізацією дітей, протиприродною сексуальною поведінкою, заохоченням абортів та руйнуванням інституту сім'ї.
- Розуміння академічної свободи та захист від політичного і ідеологічного пресингу на науковців і викладачів.
- Забезпечення можливості висловлювати свою позицію щодо депатологізаціі депопуляційної поведінки (пропаганди гомосексуалізму, транссексуалізму та інших психосексуальних відхилень).
Чим активнішою, фінансово та інституційно забезпеченими стає діяльність окремих структур, які просувають сумнівні «цінності», тим більш актуальнішою стає діяльність, спрямована на підтримку, просування та захист традиційних цінностей.
Долучитися: conservative.academy@gmail.com

Всім доброго ранку та гарного дня!
У Ніцше є концепт "Вічного повернення", який окреслює форму ствердження власного життя людини.
Те, яким (за словами Мартіна Гайдеґґера) має бути спосіб буття всього сущого.
Ніцше говорить, що робити будь-що треба тільки в тому випадку, якщо ти готовий робити це вічно в усіх інших твоїх життях.
Іншими словами - ми не повинні займатися чимось вимушено, зважаючи на щось чи на когось.
Ми повинні займатися тільки тим, чого по справжньому прагнемо.
І тільки тоді ми будемо вільними та чесними.
В першу чергу, перед собою.

Людина є невіддільною від своєї культури, невіддільною від середовища (простору) й спадщини (часу), сформованих цією культурою. Людина народжується перш за все як спадкоємець чогось, сказав колись Шарль Моррас (а до нього – й багато інших).
Людина, пише Ален де Бенуа, живе не на Сиріусі, не на Марсі. Вона народжена з певною спадщиною, яку може прийняти або відкинути, але нічого не може зробити з тим, ким вона є.
Ця спадковість передбачає наявність певної шкали цінностей і, відтак, ціннісних суджень: хоча б тому ми не зможемо зробити однаковий висновок про одне і те ж судження, що народилися в різних культурах.
З цього спостереження виникає необхідність визначити цінності нашої власної культури.
В епоху розгубленості, якою є сьогодення, цей вибір полягає саме в розпізнанні власної спадщини.
Аби з’ясувати, що належить нам в цьому «караван-сараї» цінностей, котрі сьогодні змішуються й зливаються, необхідно застосувати генетичний підхід, тобто простежити генеалогію цінностей (дивись питання, які ставив Ніцше: Хто ввів конкретну цінність? За яких обставин? навіщо? Якими є конкретні результати її застосування?).
Це і є причина зацікавленості до нашого найвіддаленішого минулого - чим більш довгострокову перспективу ми маємо, тим більше у нас шансів визначити, що є автохтонним, а що чужим в нашій історичній спадщині…
Сьогодення – це не крапка, але перехрестя: кожен справжній момент актуалізує сукупність минулого та надає потенції сукупності майбутнього.
Існує тривимірність історичного часу. Питання про те, чи можемо ми «оживити минуле», відпадає саме по собі - «минуле-що-задумане-як-минуле», завжди присутнє в сьогоденні це одна з перспектив, за допомогою якої людина може формувати проекти та творити власну долю.

Роздуми до «Дня Європи»...

Але оскільки Європа - це культурологічне, а не географічне розуміння, то які саме «спільні фундаментальні цінності ми відзначали?»
Наскільки відомо - то до кінця ХХ століття не існувало жодних «європейських цінностей».
До того часу були християнські католицькі та протестантські цінності, які сформували образ білої європейської людини.
І взагалі історія «європейських цінностей» дуже різноманітна - це афінська демократія та res publika Стародавнього Риму; Християнство та Велика Схизма; епохи Ренесансу, Просвітництва та Реформації; колоніалізм, ідеї французської революції 1789 року, англійська промислова революція та німецький романтизм; капіталізм, марксизм, фашизм, лібералізм і, нарешті, постмодернізм…
І де місце України не як об'єкта, а як суб'єкта історичного процесу в творенні цих цінностей?
Крім того європейській цивілізації передрікали крах ще з другої половини XIX століття.
Ф. Ніцше, О. Шпенґлер, Х. С. Чемберлен, А. Д. Тойнбі, С. Гатінґтон, П. Дж. Б'юкенен, Ф. Фукуяма...
Ймовірно, шлях, що бере початок з духовних висот античної Греції та державної міці Риму, підходить до свого завершення.
Можливо, нині нам випало бути присутнім вже навіть не при сутінках, але дійсної смерті європейської цивілізації.
Народжені за епохи Просвітництва ідеали свободи та терпимості, подібно раковій пухлині, обплутали всі сторони сучасного європейського життя.
Той лібералізм, який з часів Ренесансу проголошував торжество сильної творчої особистості, яка всупереч суспільним обмеженням і забобонам прагнула до саморозвитку і змінам навколишнього світу, змінилося терпимістю саме до тих факторів, які знищують цю діяльну, самостійну, творчу особистість, а ідея прогресу трансформувалася в шалену пропаганду всіх огидних вад людства.
У минуле пішли постаті видатних національних лідерів, а в їхніх кабінетах запанували посередності, нездатні хоч скільки-небудь піднятися над сірою буденністю і задоволенням примітивних інстинктів.
Колись саме так починався занепад великого Риму...

Сьогодні згадуємо та прославляємо подвиг святих жінок-мироносиць, які були супутницями Христа.
Саме вони супроводжували Господа нашого Христа під час Його подорожей та йшли з Ним на хресну смерть — на Голгофу.
Саме вони були свідками хресних страждань Господа.
Після хресної смерті Спасителя саме вони затемна поспішили до Гробу Господнього аби помазати тіло Христа миром.
Саме вони ж першими і дізналися, що Христос Воскрес.
Тому в цей день ми вшановуємо всіх жінок-християнок, відзначаючи їх особливо важливу роль у сім'ї та суспільстві.
Кожна з вас, дорогі жінки, є мироносицею, яка несе лікуючий бальзам на душевні рани своїх близьких.
Ви зберігаєте спокій, турбуєтеся про здоров'я та добробут, огороджуєте від хвилювань та залагоджуєте конфлікти, зберігаєте мир та любов..
Мир нашим сім'ям!
Христос Воскрес!

Щодо «гомофобної» справи Ольги Мер’є
Всі пам’ятають цькування викладачки Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» Ольгу Мер'є, які розпочали деякі українські ЗМІ, оприлюднивши 1 квітня анонімний аудіозапис онлайн-пари де вона висловила свою думку про дієвість репаративної терапії щодо осіб, які хворіють на гомо- та транссексуальність.
«Львівська політехніка» з цього приводу створила спеціальну комісію, яка розглянула «гомофобні» твердження викладачки Ольги Мер’є і прийшла до висновку:
«Особиста думка Мер’є О. В є її правом як людини, громадянки суспільства, члена академічної спільноти і відповідає принципам академічної свободи, тому не повинна сприйматися як «гомофобна заява», про що заявляють ЗМІ».
(З Протоколу засідання Комісії з питань етики і дисципліни Національного університету «Львівська політехніка». Оригінал на світлині.).
Подяка всім, хто підтримував – громадянам, науковцям, лікарям, священнослужителям, народним депутатам, працівникам міністерства освіти та науки…
Ще раз нагадую щодо вживання деякими безвідповідальними особами терміну «гомофобія»:
1. Критичне ставлення до гомосексуалізму не відповідає діагностичним критеріям фобії як психопатологічного поняття. «Гомофобія» - термін політичної риторики.
2. Використання терміну «гомофобія» в науковій діяльності для позначення всього спектра критичного ставлення до одностатевого активності є некоректним.
3. Використання терміну «гомофобія» розмиває грань між свідомим критичним ставленням до гомосексуалізму, заснованому на світоглядних переконаннях, і формами прояву агресії, зміщуючи асоціативне сприйняття в сторону агресії.
4. Використання терміну «гомофобія» є репресивним заходом, спрямованим проти тих членів суспільства, які не сприймають, щоб гомосексуальний спосіб життя був закріплений в суспільстві, але при цьому не відчувають ненависті або необґрунтованого страху перед гомосексуальними індивідами.
5. Крім культурально-цивілізаційних переконань, в основі критичного ставлення до гомосексуалізму, знаходиться поведінкова імунна система - біологічна реакція, яка виробилася в процесі еволюції людини для забезпечення максимальної санітарної та репродуктивної ефективності.

Сьогодні все більше привертає увагу тема об’єднання християн різних конфесій, які виступають на захист традиційних цінностей.
Сім'я, дітонародження, право всіх людей на життя (в тому числі й ненароджених), стать, освіта - у цих питаннях їх позиції досить близькі.
І така єдність християн по одну сторону є більш продуктивною, ніж всі попередні екуменічні діалоги і співбесіди. Йдеться про те, що дійсно об'єднує - єдність дотримання Євангелія та його правди.
Сьогодні спроба вибудувати спільний фронт у протистоянні натиску войовничого секуляризму є одним з основних аспектів міжхристиянського діалогу. І у цій співпраці чітко проявляється сповідування загальних християнських моральних цінностей не зважаючи на всі поділи в ході історії.
Якщо поглянути на це з точки зору теології, то подібні об’єднання дозволяє розглянути їх як різновид екуменізму, хоч ніяк і не пов'язаний з класичним екуменізмом Всесвітньої ради церков (в силу специфіки підходу до питань які розглядаються), що являє собою паралельну екуменічну мережу, яку можна позначити як консервативний екуменізм чи екуменізм 2.0.
Яскравим прикладом консервативного екуменічного проекту є «Манхеттенська декларація: Заклик до християнської совісті» - документ, присвячений захисту традиційних християнських цінностей. https://www.manhattandeclaration.org/
Основний текст Декларації починається словами:
«Ми, християни - православні, католики, і євангелісти, - зібралися в Нью-Йорку 28 вересня 2009 року, щоб зробити наступну заяву, яку ми підписуємо як приватні особи, не від імені наших організацій, але промовляючи до наших спільнот і від наших спільнот ...
Ми - християни, які об’єдналися через історичні кордони церковних розбіжностей, аби підтвердити наше право - і, що ще більш важливо - використати наш обов’язок - щоб говорити і діяти на захист цих істин. Ми обіцяємо один до одного і нашим прихильникам, що ніяка влада на землі, культурна або політична, не змусить нас замовчати або поступитися.
Ті, хто підписав Декларації не тільки визнають себе як певну спільність («ми - християни»), а й говорять про об'єднання, (не в інституціональній єдності, як в класичному екуменізмі, що проявляється через видиме спілкування в таїнствах), а про єдність в «захисті істин» (що не вимагає яких-небудь кроків по її інституціоналізації). Ця єдність виражається не в сакраментальній практиці, а в загальному баченні тих питань, яким присвячена Декларація.
А саме: традиційна сім'я, життя, релігійна свобода…
P.S. На сьогоднішній день це питання в Україні досить актуальне і маю надію стане темою найближчого круглого столу.
P.P.S. Мова може йти не тільки про міжхристиянський, а й міжрелігійний діалог. Адже полеміка з секулярним гуманізмом в своїй основі носить аж ніяк не про те, є Бог чи ні. А про місце людини в світі і яке майбутнє у людської спільноти.
#ecumenism
#christian_unity
#conservative_christian_alliances
#conservative_ecumenism
#christian_right
#traditional_values

То ж треба мати таке нахабство та лицемірство аби пояснювати поїздку своєї дружини на заробітки до Москви на квір-вечірку, як боротьбу з Путіним.
Класичне орвеллівське: «Дводумство означає здатність одночасно дотримуватись двох протилежних переконань і переконувати всіх, що це нормально».
Нагадаю, колишній нардеп соросівський вигодованець Сергій Лещенко зараз є членом наглядової ради Укрзалізниці з місячним окладом в 300 тис. грн.
І, взагалі, надання владних повноважень особам зі статевими збоченнями є соціально-небезпечним явищем, оскільки перетворюється на створення закритих владних структур з психічно нездорових людей, які затамували почуття образи, ненависті і помсти до традиційної більшості.
Тут без усвідомленого політичного та наукового протистояння подібний соціальний експеримент не зупинити.

Генпрокурор України Ірина Венедиктова підписала підозру в державній зраді Віктору Медведчуку і Тарасу Козаку.

"За результатами обшуків, місцезнаходження М (тобто Медведчука) не встановлено, а тому СБУ вживаються відповідні заходи до його встановлення та вручення йому клопотання про тримання під вартою", пише Венедіктова.
Сьогодні Служба безпеки проводить обшуки в будинку Віктора Медведчука по вулиці Монтажників в Києві.