Хроніки Амбер

Перші офіційні свідчення щодо вічнозелених дерев під час святкування Різдва можна знайти у законодавстві Страсбургу та Ельзасу у ХVI сторіччі: там були офіційні заборони на вирубку або відрізання гілок сосни або ялинки. Також були акти, які регулювали, якої висоти має бути ялинка, котру дозволено продавати на Різдво.

Тобто, це вже була така традиція, яку мало регулювати законодавство, аби ліси не лишилися без дерев.

#цікаве_під_подушку
#цікавинки

Раптово: у якийсь проміжок часу 24 грудня було святом Адама і Єви.

#цікаве_під_подушку
#цікавинки

Складно відшукати якісь стародавні згадки про перші прикрашання ялинки на Різдво, аби виявити, звідки ж з'явилася саме те дерево, яким ми його знаємо сьогодні.

З дуже великою натяжкою першою згадкою вважають історію про "Братство Чорноголових" - до них належали здебільшого данські та німецькі торговці, які почитали єгипетського темношкірого святого. Як пишуть, то діло було у 1441 році у сучасному Талліні, де урочисто виносили на центральну площу дерево, підпалювали його і танцювали навколо. Вважається, що це саме Різдво, але хіба ж це схоже на звичайні нам святкування навколо прикрашеної ялинки і подарунки під нею? Ніде не написано, що то дерево була ялинка, і, окрім того, це більше схоже на вже відому нам традицію підпалювання та йольської колоди та дідуха.

Трохи пізніше, у 1584 році писалося про гільдії ремесників, які під час святкування Різдва та Масляної виносили на площу велику ялину у трояндах, веселилися навколо неї, каталися на каруселі, пускали феєрверки, а потім підпалювали.

Вважається, що такі святкування були на честь завершення навігаційного сезону у Балтійському морі, які тривали з 24 грудня до 10 січня. Новий сезон починався після Великодня.

#цікаве_під_подушку
#цікавинки

"Новий рік" у слов'ян відзначався у різні періоди року. Наприклад, на Масляну. Це був кінець зими, проводи морозів і зустріч весни і тепла, яких призивали прикрашанням вічнозеленого дерева яблуками, солодощами, свічками.

Також якийсь період Новий рік відзначався 1 вересня. Це було так зване "Свіччене весілля", коли вперше після літа у домі розводили вогонь. На базарній площі також прикрашали ялинку. Інколи поруч неї ставили ще й опудало із сіна, навколо них потім танцювали, співали, водили хороводи.

#цікаве_під_подушку
#цікавинки

Дерево у різних народів завжди виступає як символ життя та зв'язку між світами, бо через нього можна дуже яскраво побачити весь життєвий цикл від народження до плодоношення.

Вічнозелені, але не плодючі дерева, асоціювалися з потойбіччям через те, що вони не мають звичного циклу життя. Перші згадки про прикрашання ними алтарів йде далеко до стародавніх вірувань єгиптян, греків, римлян.

У слов'ян існують повністю протилежні вірування щодо вічнозелених дерев. Згідно одного вірування під ялинкою ховаються чорти, тому не можна саджати ці дерева біля домівок, також не можна ховатися під ними під час грози, бо божественні блискавки будуть попадати саме в ялинку. Згідно іншим віруванням, саме під ялинкою ховалася Марія з немовлям від слуг Ірода. А також під нею якось спав Ісус. Тому в неї ніколи не потрапляє блискавка, дерево є святим, ним прикрашають образи і ставлять в домі на Коляду та Великдень.

Також вічнозеленість, яка символізує невмирущість, і гострі голки, відлякують нечисть. При похованні гілками застеляли дорогу до труни і саму могилу аби померлий не ходив.

На весілля також використовували вічнозелені дерева, які символізували мужність і стійкість. Їх прикрашали, декорували. А для весільного короваю випікали прикраси у вигляді шишок.

Ще ялинку ставили на дахах нових будинків у вигляді свого роду жертвоприношення. Або під час будівлі будинку, де вона стояла до того часу, як була збудована піч, в якій це деревце спалювали, адже викидати його було суворо заборонено.

#цікаве_під_подушку
#цікавинки

І кутя, і дідух, і пшениця, і птахи, і дуб - все, що пов'язано з різдвяними традиціями покликано вшанувати і задобрити померлих, бо, окрім поваги до них, був ще й страх. Цей страх перед духами посилювався тим, що різдвяні свята припадали на найтемніший період у році. Короткі дні і довгі ночі посприяли ще одному атрибуту свята: бадняк.

Це дерев'яна колода, котру всілякими способами задобрювали, мазали медом, пеленали, годували. І потім підпалювали, пильнуючи аби вона догоріла. Вуглинки від неї зберігали, щоб потім ними окурювати обійстя. У деяких регіонах замість бадняка використовували дідуха. До речі, схожі традиції були і на Великдень.

Вогонь вважався святим, він дарував світло, тепло і надію. Десь це була йольська колода, десь бадняк, десь свічки на Хануку - але сенс був той самий.

#цікаве_під_подушку
#цікавинки

Дідух - важливий символ Різдва на рівні з кутею. Це був перший або останній зібраний сніп, що підкреслює віру у магічну силу початку або кінця будь-якої справи.
Назву свою він бере від слова "Дід", що знов свідчить про зв'язк з духами предків і наскільки це було важливо у різдвяні свята.

Вважалося, що заносячи у дім дідуха, заносиш і духів предків, які в тому дідуху сидять. Тому його навіть кормили кутею різними способами залежно від регіону: десь ставили кутю поруч, десь вставляли у сніп ложку, десь навіть дві (одна ложка жіночим духам, друга - чоловічим), а десь просто сипали кутю у середину дідуха.

Знову ж, залежно від традицій місцевостей, дідух мав різний вигляд. Це міг бути просто сніп або зроблений у формі лялечки, з ручками та ніжками. Десь навіть прикрашали стрічками.

Після свят його виносили с хати, бо все, погостювали померлі родичи, і досить. Позбавлялися дідуха або підпалюючи його, або відносячи на високий дуб, де його могли з'їсти птахи. Останнє було свого роду жертвоприношенням: сила життя у вигляді рослин передавалася силам природи у вигляді птахів.

І так, дідух, як і кутя, теж був у скандинавів. Наприкінці свят його віддавали як шану коням Одіна.

#цікаве_під_подушку
#цікавинки

До речі, кутя - це не тільки слов'янська ритуальна їжа.

Наприклад, скандинави роблять майже таку саму різдвяну кашу, яку потім лишають для гномів. І обов'язково під час її готування жменю кидають у вогонь, аби першим пригостити Локі.

#цікаве_під_подушку
#цікавинки

Багато різдвяних традицій в Україні пов'язані з головним блюдом столу, який має назву кутя. З неї починали вечерю, її лишали на столі наніч у додатковій чашці, аби пригости души померлих, на ній ворожили, чи буде голодний рік або багатий врожай, або помре цьогоріч хтось з членів родини чи ні. (Наприклад, підкидали до стелі ложку куті, і якщо вона прилипала, то той, хто її кинув, буде жити, а якщо кутя впаде - то помре).

І не просто так з кутею пов'язані питання життя та смерті: залежно від регіону рецепт її різниться, але обов'язково це мають бути цільні зерна, які йдуть під землю, там помирають, а навесні ті померлі зерна оживають і проростають, даючи їжу і можливість прожити ще рік. І так по колу покоління через покоління, кожне нове зерно згодом помирає і знову оживає.

#цікаве_під_подушку
#цікавинки

І ось вам перша цікавинка, яка безпосередньо пов'язана з сьогоднішнім днем: ніде немає чіткої (або навіть приблизної) дати (або навіть періоду) народження Христа. Ймовірно, Різдво з'явилося приблизно у 336 році, а до того домінуюче місце займало Христове воскресіння.

До ХІІІ століття багато авторів хронік хрестоносних походів плутали ці два свята, бо народження і воскресіння сприймалося майже як щось тотожне.

#цікаве_під_подушку
#цікавинки