Вона могла начами на проліт плакати, страждати, розбиватися та збиратися по кусочкам. Вона заливала всю подушку сльозами, а все сердце відчаєм. Ридала, поки всередині не залишиться жодних почуттів, жодних сльоз та жодних сумнівів.
Але коли вранці вона виходила в люди, усі бачили тільки впевнену, спокійну, стриману місіс Грінграсс. Ніхто навіть не міг подумати або уявити, що коїлось з нею в таємничій темряві її кімнати. Насправді, вона була вбрана в сукню за шикарним фасоном якої стирчали гострі, криваві шипи. А Асторія так і продовжувала йти бездоганно та вишукано.
Она могла ночами на пролёт плакать, страдать, разбиваться и собираться по кусочкам. Она заливала всю подушку слезами, а все сердце отчаянием. Рыдала, пока внутри не останется никаких чувств, никаких слез и сомнений.
Но когда утром она выходила в люди, все видели только уверенную, спокойную, сдержанную миссис Гринграсс. Никто даже не мог подумать или вообразить, что творилось с ней в таинственной темноте ее комнаты. На самом деле, она была одета в платье по шикарному фасону которого торчали острые кровавые шипы. А Астория так и продолжала идти безупречно и изысканно.