​​🌾 Асторія в теплий літній вечір сиділа на полі, що простягалось за маєтком Грінграссів. Легенький вітерець дув їй в обличчя і сльози в черговий раз опікали її щоки. Перед її очами застигли розлючені гримаси її батьків та розчарований голос її батька. Із цього заціпеніння її вивів легкий доторк такої рідної та знайомої руки, що повільно провела по плечам дівчини та просто уклала її на коліна тихо-тихо шепчучи приємні слова, що ледве долітали до вух Торі. Здавалось, вони сиділи тут тисячі ночей та вечорів, це місце дійсно стало для них "домом". І тут вони відчували затишок, який ніколи не відчуюють у маєтку або серед їхньої сім’ї.
Молодша Грінграсс під рівномірне дихання Дафни та яскравий захід сонця заспокоювалась та розкладувала свої думки по поличках, хоча оклюменція забирала її останні сили.

Астория в теплый летний вечер сидела на поле, простиравшемся за поместьем Гринграссов.  Легкий ветерок дул ей в лицо и слезы в очередной раз опекали ее щеки.  Перед ее глазами застыли разъяренные гримасы ее родителей и разочарованный голос ее отца.  Из этого оцепенения ее вывело легкое прикосновение такой родной и знакомой руки, что медленно провела по плечам девушки и просто уложила ее на колени тихо-тихо шепча приятные слова, едва долетавшие до ушей Тори.  Казалось, они сидели здесь тысячи ночей и вечеров, это место действительно стало для них "домом".  И здесь они ощущали уют, который никогда не испытывают в имении или в их семье.
Младшая Гринграсс под равномерное дыхание Дафны и яркий закат успокаивалась и раскладывала свои мысли по полочкам, хотя оклюменция отнимала ее последние силы.