Читаю книжку про роботу вихователя у групі продовженого дня.

Автор, педагог із 30-річним досвідом, пише:

«…Помітив: якщо завчасно прочитаю вдома вголос вірш чи казку, а наступного дня – дітям, то вони сприймають зміст набагато емоційніше. Дітям не цікавий паламар, їм потрібен артист».

Чоловік правий: дітям паламар не треба.

Стосується це не тільки читання вголос. Що в тебе на фізіономії написано – це дуже важливо. Надважливо! Скільки я незадоволених пик побачив, коли був учнем! І скільки разів сам про це забував уже в ролі вчителя!..

На жаль, пику свою звечора не налаштуєш. Її доводиться постійно поправляти.