Техніка читання

Випадкові оповідання - #5 "Раки"

Нещодавно вийшла збірка Олександра Демарьова "Випадкові оповідання", з чим його вітаємо. Аудіоверсія збірки доступна на платформі нашого подкасту.

Публікуємо чергове оповідання з книжки. Цього разу - про дітей, які люблять досліджувати світ, але іноді роблять це жорстоко. Втім, хто сказав, що люди з народження вміють ніжно торкатись до світу?

Подобається наш подкаст?
Підтримайте його тут: https://www.buymeacoffee.com/tchytannia
Ми віддячимо новими випусками.

YouTube |Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

Найтрагічніший випуск "Техніки читання"

Зазвичай слово "трагедія" пов'язують із песимізмом. І це велика помилка, принаймні так вважав Артур Міллер - американський драматург і прозаїк, третій чоловік Мерилін Монро, лауреат Пулітцерівської премії 1949 року.

Міллер вважав, що трагедія, у давньогрецькому її розумінні, означає щось зовсім протилежне до того, що зазвичай нею називають. Саме таке - нетрагічне - розуміння трагедії він пропонує у своїй статті, яку ми запрошуємо вас послухати.

Звідси ви дізнаєтесь про можливості трагедії, обов'язок драматурга і роль простої людини. Приємного і вдумливого слухання!

YouTube | Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

Ім'я Сократа чули всі. Знаємо про нього переважно з творів Платона. Та є і в українській літературі твір про найвідомішого давньогрецького філософа, який не залишив по собі жодної праці.

Юрій Мушкетик у 1971 році написав оповідання "Смерть Сократа", де не лише показав останні миті життя філософа, а й спробував зрозуміти мотиви його опонентів. Замінити "Діалоги" Платона це оповідання не спроможне, проте може стати, так би мовити, "вступом до теми".

Говорили про Сократа, Платона, древніх греків, Юрія Мушкетика, філософію і літературу з Настею Ярошик - людиною, яка для самоосвіти прочитала добру половину Платонових "Діалогів".

YouTube | Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

Раді повідомити вам хорошу новину - два тижні до виходу збірки оповідань!

Ледь не половина з них - родом з дитинства і про дітей. Може, не про таких малих, як оцей чорнявий, але все-таки про дитинство.

Поки ми думаємо, як зробити мене малого трохи чіткішим, заходьте сюди для замовлень:

odemarov.com.ua

Щойно отримаю перші примірники, почну розсилати замовлення. Якщо ви вже передзамовили книжку, будьте певні - я вам її надішлю і скажу про це. Перепрошую, що доводиться так довго чекати.

Ну, і пора готуватись до презентації в кінці жовтня.

Григір Тютюнник - видатний майстер оповідання.

Порівнювати його з кимось немає сенсу (та й не на користь інших). Зате напевне можна сказати, що він зберіг і розвинув традиції вітчизняних майстрів реалістичного оповідання (Франко, Коцюбинський, Стефаник, Мартович), зображуючи повоєнне село.

У черговому випуску поговорили про оповідання й повісті Григора Тютюнника. Говорили з Мілою Сіденко - модераторкою читацького клубу і, як виявилось, шанувальницею творчості братів Тютюнників.

Основна думка випуску: читати й рекламувати твори Григора Тютюнника сьогодні обов'язково треба.

YouTube |Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

«Випадкові оповідання»

Публікуємо історії з книги Олександра Демарьова "Випадкові оповідання". Збірка незабаром вийде друком, а аудіоверсія доступна на платформі нашого подкасту.

Сьогодні пропонуємо послухати оповідання "Сантехнік". Це історія про те, як простий чоловік на ім'я Валєра прийшов лагодити кран у ванній, а з тим і навів лад у житті автора. Ну звісно, це вигадана історія!
YouTube |Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

Письменники про літературу

Іван Франко «Література, її завдання і найважніші ціхи»

Іван Франко написав понад 6000 творів. Лише назви його творів займуть цілу книжку. Це один з найсильніших і найчитаніших наших класиків, якого, безсумнівно, треба читати уважно й із любов'ю.

Тому дуже цікаво побачити, що він думав про літературу у 22 роки. В такому віці можна помилятись, багато чого не знаючи, відчуваючи хибно. А можна й вгадати, можна поцілити в саму суть, правдиво зобразити явище. Ви вирішуйте, де він правий, а де помилявся. Та факт є фактом: небагато на світі людей, які розуміли своє ремесло так само глибоко й цілісно, як Іван Франко - літературу.

YouTube |Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

Привіт, ми продовжуємо публікувати історії з книги Олександра Демарьова "Випадкові оповідання". Збірка незабаром вийде друком, а аудіоверсія доступна на платформі нашого подкасту.

Сьогодні пропонуємо послухати оповідання "Пощастило". Це коротка замальовка з життя звичайного київського під'їзду.

YouTube |Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

Жорж Санд - французька письменниця, чиї твори в середині ХІХ століття були популярнішими, ніж твори Бальзака чи Гюго. Та це не заважало їй дружити з ними, а ще з Дюма, Флобером і ледь не всіма відомими письменниками того часу. А з Фредеріком Шопеном у неї були стосунки ціле десятиліття!

До творчості Жорж Санд можна ставитись по-різному. Багато хто вважає її тенденційною. Наприклад, Гюстав Флобер, який відстоював об'єктивність літератури, нерідко у листах до подруги звинувачував її у тому, що вона ставить ідею вище самого матеріалу і логіки твору. Це справедливо. Але і письменниця відкрито зізнавалась, що писати варто саме так. Тому її романи - це вбрана у художню форму думка. Окрім того, що це недолік, це ще й, в якомусь сенсі, перевага.

У новому випуску ми говоримо про роман "Мопра". Напевно, тому, що він є типовим романом-виховання, але таким, де виховання відбувається завдяки силі почуття. Це, щонайменше, оригінально.

Говорили ми з Дмитром Столяренком - уважним і вдумливим критиком, який має понад десять років досвіду участі в літературних клубах і який, власне, запропонував "Мопра" до обговорення.

Youtube | |Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

Вітаємо!
Вже доступне до прослуховування друге оповідання зі збірки «Випадкові оповідання» Олександра Демарьова.

«Сорок гривень»

Нагадуємо, що зовсім скоро на книжкових полиця з’явиться нова книга Олександра.

У збірку оповідань входять двадцять історій, різних за стилем і темами. Тут і дитячі враження, і спогади, і оповіді про дітей, новели про місто, сільські історії, ескізи з військового часу. Ця збірка називається «Випадкові оповідання», бо кожна з історій, взята окремо, справді випадкова. Та в сукупності ці шматочки дійсності складають картину життя. І не так важливо, про кого ці історії, де відбулися й чи відбулися насправді, бо, зрештою, вони завжди про людей: що живуть як уміють, і вивчають світ, який мають.
Youtube| |Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

Ептон Сінклер проти Генрі Форда

Ептон Сінклер - це відомий "розгрібач бруду", автор знаменитого роману "Джунглі", "публіцист в літературі". Його книжки екранізовані не раз, а найвідомішим є, певно, фільм "Нафта" (2007 р).

Є у нього книжка і про Генрі Форда, яка називається "Автомобільний Король". Сам автор називав її романом про фордівську Америку.

Цей невеликий роман - відповідь на працю Генрі Форда "Моє життя і робота", критика його суспільних поглядів і, головне, аналіз спроби влаштувати життя сотень тисяч американців.

Написана книжка радше публіцистично. За нею неможливо навчитись писати романи.

Та все ж вона цікава - саме як спроба "розгрібати бруд" Америки, зрозуміти основу "феномену Форда" і виклики сучасного авторові суспільства.

Про героїв і проблеми роману "Автомобільний король" ми говорили з Анастасією Ярошик - культурною менеджеркою, колишньою бібліотекаркою, просто досвідченою і вимогливою до себе читачкою.
Youtube | |Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

«Випадкові оповідання» Олександра Демарьова – нова рубрика нашого подкасту. Так називається книга, що зовсім скоро з’явиться на книжкових полицях.

У збірку оповідань входять двадцять історій, різних за стилем і темами. Тут і дитячі враження, і спогади, і оповіді про дітей, новели про місто, сільські історії, ескізи з військового часу. Ця збірка називається «Випадкові оповідання», бо кожна з історій, взята окремо, справді випадкова. Та в сукупності ці шматочки дійсності складають картину життя. І не так важливо, про кого ці історії, де відбулися й чи відбулися насправді, бо, зрештою, вони завжди про людей: що живуть як уміють, і вивчають світ, який мають.

Перше оповідання - "Листівка".

YouTube |Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

Про письменницьку філософію життя

Джек Лондон - певно, найвідоміший в Україні американський автор. Ну, один із найчитаніших, це точно.

Він прожив недовго, всього 40 років, але їх вистачило для багатотомного доробку. Ба більше, їх вистачило навіть для того, щоб скласти свою філософію життя - письменницьку.

Цього разу ми не пропонуємо свої коментарі щодо статті, не сперечаємось із думками автора, не "розбираємо" написане. Ми статтю просто зачитали.

Так, не з усім тут можна погодитись. Все-таки варто пам'ятати, що Джек Лондон - письменник, а не філософ. А проте цікаво послухати, що думав про життя і творчість той, хто і прожив цікаво, і написав чимало. Такі матеріали - гарна можливість заглянути у творчий процес і подивитись на нього очима автора.
YouTube |Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

Григорія і Григора Тютюнників часто плутають, особливо школярі. Воно й не дивно.

Та той, хто читав, легко впізнає стиль і одного, і другого. Та й погляд на село у них різниться. Вони цікаві, читати їх і корисно, і приємно, і легко. Тому ми розкажемо про обох Тютюнників.

Зараз пропонуємо послухати випуск про старшого Тютюнника, Григорія - автора роману "Вир". Хоч роман цей незавершений, він повідомляє читачу багато; це панорамне зображення села. Це твір про те, як жили люди напередодні Другої Світової війни, і як її зустріли.

Попри те, що роман величенький, його читають. У цьому випуску ми спілкувались із Мілою Сіденко - модераторкою читацького клубу, на якому нещодавно обговорили цей твір.

Слухайте тут:
YouTube|Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

✍️Вільям Сароян надихає📝

У новому випуску нашого подкасту розібрали коротесеньку статтю американського письменника вірменського походження про оповідання.

Оповідання жило задовго до появи писемності. Там, де є оповідач - людина, яка вміє (чи хоча б намагається) розповісти історію, є оповідання.

Нерозумно порівнювати оповідання і роман. Не можна стверджувати, що щось із цього краще. "Нападати на роман - неможливо, а оповідання захисту не потребує", - пише Сароян.

На його думку (а він був і лауреатом Пулітцерівської премії (відмовився), і "Оскар" вигравав), оповідання як жанр - невичерпне. Можна писати про все і по-всякому. От прямо взагалі по-всякому! Це спосіб чи то поділитись побаченим-почутим, чи то дослідити враження, факт життя, емоцію, думку, людину. І якщо за роман візьметься далеко не кожен, то оповідання пробували писати всі. І матеріалу для збірки оповідань вистачає у кожного без виключення.

Існує тільки одна вимога до оповідання - воно мусить зберегти життя. Це неймовірно складно: зафіксувати життя, не висушивши його. У статті "Невичерпний жанр" Вільям Сароян попереджає про це, але не застерігає від спроб.

Слухайте випуск про оповідання, пишіть, читайте і слідкуйте за нашим подкастом на зручній платформі.
YouTube|Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

Вітаємо!
🎧Новий випуск нашого подкасту вже доступний до прослуховування на всіх платформах 🎧

Джон Голсуорсі - лауреат Нобелівської премії з літератури, засновник ПЕН-клубу, автор відомої на весь світ "Саги про Форсайтів". Коли такий іменитий письменник розповідає про свій досвід, то варто прислухатись або хоча б послухати.

Коли Джона Голсуорсі попросили написати кілька слів про його власний літературний досвід і, за можливості, дати кілька порад початківцям, він відповів: "Якби ж я знав..."

Але все-таки він знав, і знав багато. І таки написав невеличку статтю, яка так і називається - "Якби ж я знав..."

Ми знайшли її, переклали, а тепер ділимось із вами записом. Це серйозна стаття, хоч і коротка. В ній немає роздумів, зате є факти: Голсуорсі просто розказав про те, як починав, і про те, чого навчився.

Слухайте на здоров'я і діліться з друзями, знайомими, сусідами і родичами!

YouTube | Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

Як писати правдиво? 📝

На думку Уілли Кесер, американської письменниці 20 століття, лауреатки Пулітцерівської премії 1922 р, треба відмовитись у романі від реквізиту. А реквізит – це все, без чого можна обійтись. Наприклад, художній твір не стане гіршим, якщо з нього прибрати описи й деталі.

Буває, автори собі думають, що чим більше всього вони вставлять у твір, тим правдивішим він буде. Але Уілла Кесер нагадує, що образ створюється через абстрагування й узагальнення. Зосередження на деталях, які справді існують у дійсності, може нашкодити твору. Для досягнення художності недостатньо вміння помічати й гарно розповідати.

А що ж треба робити, щоб писати гарно, і щоб добре виходило?

Уілла Кесер пропонує такий принцип: не називати, а замовчувати.

Що це означає, в кого вона такого навчилась, як цей принцип реалізувався у класиків – про це Уілла Кесер розповідає в статті «Роман без реквізиту», яку ми розбираємо в новому випуску.

YouTube | Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

За два дні відбудеться презентація книжки "Нінок"

Я готуюсь. Маю намір розповісти про книжку так, щоб самому захотілось купити й прочитати. Тренуюсь, але поки не купив у себе жодного примірника. Значить, ще треба потренуватись.

У мене залишилось менше двох днів. Втім, я встигну. Я ж не з тих спікерів, які вчать свої промови напам'ять, "щоб від зубів відскакувало". У мене й промови як такої немає. Зате я відчуваю, чим хочу поділитись, і знаю навіщо.

Я буду радий бачити знайомі і незнайомі обличчя. Взагалі, на таких заходах краще, щоб були люди, тож приходьте.

📕Техніка читання в школі 🏫

Всі ми читали на швидкість. Комусь вдавалось прочитати 200 слів за хвилину, а хтось цю вправу ненавидів. Таких обов’язкових нормативів зараз немає, бо в кожного свій темп. Але діти, буває, на перерві перевіряють самі себе – бо цікаво ж!

Та й для вчителя все-таки є орієнтири для того, щоб зрозуміти: добре учень володіє технікою читання чи ні. От тільки під технікою читання не варто розуміти саме лиш блискавичне прочитування тексту. Принаймні педагоги, про яких ідеться в цьому випуску, так не вважали.

Ми запросили вчительку української мови і літератури, яка має досвід роботи і в державних, і в альтернативних навчальних закладах. Запросили, щоб поговорити про техніку читання в школі. Олександра Савченко сама багато читає, організовує літературні клуби для дітей і записує дитячі подкасти. Разом з Олександрою розбираємо, що може і чого не може школа, навіщо вчитись читати замолоду, як прищепити любов до книги. Звісно, опираючись на досвід іменитих педагогів. Хоча свої читацькі досягнення теж згадуємо.

Слухайте на здоров’я і діляться з друзями!
YouTube | Google podcasts | Apple podcasts | Spotify

Коли передмова цікавіша, ніж роман

Гі де Мопассан умів писати не тільки романи, а й передмови до них. А щодо роману «П’єр і Жан», то складається враження, що цей твір був написаний як додаток до вступної статті.

Сильні сторони у роману є. Він короткий і читається легко. Це не найкращий твір Мопассана, але все-таки це його твір, - а це вже ознака якості.

Та передмова значно цікавіша. У ній Гі де Мопассан:

- розкритикував сучасних йому літературознавців і критиків;
- поділився своїми поглядами на те, що таке роман;
- розповів, що таке критика і яке в неї завдання;
- сказав, що таке талант і чи можна без нього обійтись письменникам;
- згадав, як сам вчився писати під наставництвом Флобера.

І ще багато чого написав. Не всюди з ним можна погоджуватись, але це ж добре, коли є з чим сперечатись, чи не так?

Цей випуск саме так і побудований: читання й коментування однієї статті про літературу.

Слухайте на здоров’я!

YouTube | Google podcasts | Apple podcasts | Spotify