Погляд — не то звіра, не то чоловіка — обпалює гарячою хвилею оголену шкіру плечей, ковзає по спині, повільно спускаючись униз уздовж хребта до самих сідниць. О Боги, як лячно... і водночас неймовірно збудливо.
Ще ніколи в житті я не відчувала на собі такого пронизливого погляду. Погляду, який обіцяв щось заборонене... невідоме...
Не витримавши цієї тортури, я крадькома шмигаю в прозору воду, мов рятуючись від його жадібних очей.
Моє дихання збивається, серце шалено калатає, а внизу живота починає зароджуватися до болю знайоме тягуче, млосне, тривожне відчуття.
Ніби це вже не погляд ковзає по моєму тілу, а чиїсь впевнені, нахабні долоні…
Прикривши очі, завмираю у воді, напружено вслухаючись у тишу. І вже за мить чую стрімкий рух у мій бік — тривога, яку я щойно задушила, знову натягується струною.
— Стій! — вигукую різко..