​​Так хотілося пам’ятати бризки літа
В промінні сонячнім,
Світле пиво й щирі дівочі посмішки,
У фонтанах - збирати монетки.
Знаєте?
Ще ніколи в житті не було так радісно,
Млосно й болісно .

Ліхтарі кав’ярень змінялись світанками,
Теплі літні дощі - туманами,
Гниле листя лише розчинялося
у повітрі, на губах - тепле літо тануло.

Ми дивились на кадри плівкові,
В холод вечора - обіймалися.
Іскри вогнища й жар в обличчя маревом
В нашій пам’яті хутко порозліталися.
І тепер,
Як ховаєм синці від холоду,
Як чаями і светрами утепляємось,
Крім тепла вже більше нічого не просимо
Збиті з ніг ми
Симптомом
Ранньої
Осені.