​​Та ваша карма не більше, ніж просто закон збереження енергії
Чи ви не вчили в школі , чому падає листя?
Від безвиході
хворі починають ламатися в двері держустанов
у дикій синергії з космосом.
Із власних оков
Кують свОю в’язницю
і звуть її дім,
Щораз забуваючи, що окрім
Холодних стін
Металевих дверей
І старого стільця -
Їх там більш не чекає ніхто .

І кажуть: «Не їж хробака, не закушуй стейком, не пий мілк-шейк,
Спасіння цього світу в люцерні і стеблах тюльпану»
А потім беруть і кидають тебе на сніг,
І кремсають ножем
Сонні артерії, твої мрії і плани .
Кажуть:
«Карма - наше все» .
Кажуть: «Я поклав гривню на блага церкви,
вчора сповідався, тож нічого не станеться, якщо піду на той рейв»
Кажуть: «Карма»
І біжать до маршрутки, відкидаючи бабцю з дверей
І кажуть: «карма».

Але чорт!
Якби ви ходили до школи,
Якби у вас був нормальний вчитель фізики,
Ви б ніколи не говорили про «бумеранг»
Ви би знали, що то просто енергія.
Але така вже карма, що ваш фізик вчився в інфізі,
Але така вже карма, що й ті уроки ви прогуляли.