​​Тихий гул за вікном змінює степи на поля,
Чіткий хрускіт коліс відбиває гінм об рельси -
Пісня свободи,
пісня твого пробитого дна
Трек, під який прямуємо в бік Одеси

Овали грудей, що прикриті тканиною з принтом УЗе,
Аромат ніг п’яного діда що їде з Соснівки -
Це те, що ми заслужили
Це гріх, який кожен везе
З собою із дому у дім, як мотив, що заїв на платівці

Вагон, що летить між часопростору нашого дня ,
Думки, що не можуть вийти з в’язкого зетеру
Ніхто з них не зна,
чому твоя доля така
Ніхто з них не зна, коли врешті закінчим цю еру

І ось
провідник мужими пальцями рук
Хапає за ногу, каже : «Дєвушка, Кієв»
Мій любий вагон,
мій колись втрачений друг,
Хто ж як не ти,
буде свято
у мене вірить?

Валіза, рюкзак, із тамбуру штин табака,
Морозний світанок, кава і тепла надія.
Знаєш, друже, ця холодна до біса зима
Мені надовго
між ребер
засіла