​​Перший квітневий сніг торка тебе за кишеню й торочить благенький шов,
Заміта за тобою сліди і промерзлу щенячу плоть,
Білить руки й тіла
Тих, хто за честь
Проливає кров,
Твоїх думок ламає німий рубікон.

Торкає холодними пальцями
Твоїх ключиць
Гострі кути
І подих гарячий, маркий і в’язкий
застигає на стині стежок -
Іти?Не іти?
Померки плечі цілують, під нігті вганяють скло.
Шепочеш під ніс: «Чим далі у ліс - тим менше гучних промов».

Перший квітневий сніг на ковролін розливає вино й сміється у гущавину,
Знімає велюр з твоїх ребер підступний пітьми богослов.
Ваш перший вальс –
Трохи мук,
Дорійські лади.
Більш не вертайся туди,
Де валяються друзки твоїх перебитих колін.

Попливли зіниці у пошуках істини сну
слідами червавих синців,
По венах повзе до душі
Глухий біотит.
Одною із мертвих мов
Відспівавши сховав і тебе
Від усіх
Перший квітневий сніг - найрідніший твій паразит.