​​Чоловік знімає коричневий капелюх, проїжджаючи повз церкви.
І хоч квітневий дощ заливає вікна маршрутки,
Він знає ті точки, ті дати і де мости
Біля яких розташовані святі місця цього міста.

Чоловік в коричневому капелюсі поправляє свій плащ і дивиться мені ввічі,
Дивиться на шофера.
На бабцю, на лиця.
Чоловік в зеленому плащі загляда в мою душу .
Аби відчути плач.
Що так далеко засів і таїться.

Він підходить,
Стоїть біля мене і дивиться в мутне від крапель вікно.
Чоловік в коричневому капелюсі і оксфордах
Везе у своєму пакеті солодке вино
І мої сподівання, аби викинути в перший ліпший смітник.

Чоловік, цей чоловік

Слідкує за кожним порухом думок,
Шарудить ключами у кишені.
Рахує безнадійно втрачених у цій маршрутці.
Рахує злих.
Рахує німих і сині машини.
Чоловік заглядає мені в очі, до самого дна
І зніма свій коричневий капелюх.