Мене найбільше обурює те, що в нашому медіа просторі досі живуть «персонажі», по типу Гордона та Арестовича, які продовжують срати людям у вуха, це говорить про те, що національна свідомість наших людей на дуже низькому рівні - велике не пахане поле.

Про що говорити, якщо мирні міста вже практично забули, що у нас триває війна.
Люди максимально намагаються відсторонитися від війни, не дивлячись в сторону фронту.

Розсмішило, як один знайомий сказав, що в нього від новин про війну ПТСР.
АТО 2.0. схоже не так далеко

Війна затягується, а байдужість суспільства зростає, бо «немає успіхів на фронті».
Щоденне знищення ворога і техніки не вважаються успіхом, людям потрібне швидке просування і великі перемоги по типу «Південь за 3 дні».

Зараз на фронті ми виконуємо колосальний обʼєм роботи, про який мало хто знає, роблять це дуже вмотивовані бійці, але мотивація попри часткову байдужість суспільства і корупційну складову державних органів має здатність знижуватися, хочеться хоча б звичайної посмішки на вулиці.

Державна пропаганда занадто перейшла межі, як і думка суспільства про безпорадних тікаючих чмобіків.

Я намагаюся не звертати на це увагу і просто виконую свій обовʼязок, не втрачаючи віру та надію на краще майбутнє.

І Чорне море ще всміхнеться, і дід Дніпро зрадіє, і у нашій Україні доленька наспіє.

Тримаємо стрій!
Слава Україні!

——-
Позивний «Магнат»