🍁Цього місяця майже не малювалося й не писалося, бо багато працювалося, а протягом катастрофічно коротких перерв гулялося набережними й пилося в барах. Кілька разів за цю осінь мене по-дослідницьки запитували про всілякі активістські речі, які наближали мене до цього допису, тому я дуже тішуся, що вже його друкую.
🍁У мене є дві улюблені причини, за що б себе погризти, коли думаю про свою артивістську (мрмр, яке слівце!) діяльність. Перша –
недостатньовйобування, друга – "
ну як ти взагалі раніше могла так недолуго висловлюватися???" І щоб далі якось жити, я постійно шукаю собі виправдання.
🍁
Не вимагати від себе неможливого допомагає чимало каналів і сторінок. Але капіталізм зі своєю продуктивіністю нікуди не дівається. Тому, коли я за якийсь тривалий час так нічого і не спродукувала, дуже заганяюся. Н. каже: "треба відпочивати", "ти не можеш завжди щось робити", "значить, зробиш пізніше". А потім чухає мене й обіймає. Мені спокійнішає.
🍁З приводу
помилок минулого. Якось читала Батлер і знайшла куди думати, щоб заспокоїтися. В мене пішло дуже багато часу на те, аби відійти від есенціалізму, від циссексизму і багатьох негарних речей, які було дуже важко навчитися помічати через тривале споживання мною неоліберального контенту. Мені коштує багатьох зусиль не видаляти старі дописи. Проте вони важливі як частина мого шляху. Тому я обираю визнавати свої помилки та не повторювати їх, а не просто замітати сліди, наче нічого й не було. Бо ж було. Я вчилася критично думати й говорити, а тому пишаюся тим, що почала робити це влучніше і навіть кілька разів у процесі перевідкрила собі себе.
🍁Можливо, для когось це стане місцем для усвідомлення не-самотності. А, може, й ні :з Так чи інакше, я рада, що цей текст припинить мене непокоїти. О, і додаю своє татуювання для профілактики самогризіння. Більше про них можна почитати
тут. Страшенно приємного вам фіналу жовтня❤
