Сьогодні я закохалася у творчість Сергія Жадана, і боюся, що це на довго... Бо його вірші настільки чутливі, щирі, емоційні і просто по-справжньому неймовірні.

Ділюся сьогодні уривком(бо повний варіант досить великий) з улюбленого на разі вірша. Дуже схожі мотиви з героями "Тріумфальної арки" Еріх Марії Ремарк(твір, до речі, дуже емоційно потужний, але головні герої влучають у саме серце).

Потрохи навіть з'явилося натхнення знову складати вірші, а то після збірки «Попелясті квіти»(детальніше можна дізнатися у закріпленному файлі) нічого нового не писала, треба виправлятися. Бо внутрішній письменницький голос сьогодні дуже гучно кричав, що треба знову римувати. А я до нього зазвичай прислухаюся)