***
всі кого ти хотів обійняти живуть за краями світів
так стається туди не літають птахи туди не доходять листівки
ти виходиш на пірс і запалюєш зорі сірник та вогні маяків
ти виходиш із себе кожен раз коли зважуєш скільки
скільки часу пройшло з того часу коли тільки гаявся час
скільки відстані змотано в жили та тонкі нитки на зап'ястках
скільки різних життів ти прожив скільки вигадав назв
скільки згадував слів скільки зайвих і скільки невчасних
всі кому ти дзвонив говорили словами померлих пташок
що війна і не можна продертись живими крізь ці коридори
ти тримався за пам'ять і віру в невіру чекав та не йшов
бо пройшов всі відомі шляхи всі моря і всі гори
і між нами щось більше ніж смерть
щось сильніше ніж впертість ніж кров ніж кордони
мені просто не встигнути знаєш ну цей "не успеть"
я дивлюсь із дзеркального пірсу до болю в зірках на відплив на приплив
без можливості вибрати вірити здатись пробачити все як ти вчив
і я мовчки стираю усі телефони