чим далі тим більше стаєш схожий на дерево
пальці гілки чи радше стовбури обростають кільцями
прикрасами часу а не ювелірної майстерності
наростами та шрамами темніють на літо
роздивляєшся проти світла
покручений ліс
чим далі тим більше стаєш схожий на річку
під тонкою шкірою сині течії вітер погойдує очереття волосин
бурі та отрути виходять на поверхню колами під очима
розходяться по обличчю промінчиками тимчасово назавжди
тримаєшся берега жартуєш з видрами пам'ятаєш шлях до океану
прямуєш за місяцем
чим далі тим більше стаєш схожий на подорож
по спині розкидані зоряні карти
руками ходять стежки
очі зелений чай очі дощові хмари
говори зі мною доки можеш говорити вітер
чим далі тим більше шукаю в собі людину
і не знаю хто це