пройшовши шви річок
несміливо вперто малював шляхи
по шкірі польових підошв
по вигинам бархатних барханів
татуюванням барів
штрих-пунктирами вулиць
лісовим шершавим мохом
степовим безмежжям ковилового шовку
болотними порами чи парами
глибокими подихами вітрів
між хребцями драконячих гір
та океанською кров'ю яка не водиця
закохався в цей світ
безнадійно запав на його дороги
на історії та почуття гумору
грозовий характер добру вдачу
і дах знесло остаточно
коли зрозумів що це
взаємно
і завжди було
дихай