вже обличчя
не сховаєш
у нескошеній траві
всім своїм
поневірянням
ти завдячуєш мені
я пручаюся
ще літо
ще ж до осені -
зима !
тільки слово
також зблідло
і сховалося
а я,
я молюся
весні, небу
і нескошеній траві
заберіть !
бо я вам треба
а ще більше
ви - мені
тільки небо
вже не чисте
а трави -
сухе терня
розсипаюся
намистом
як до мене -
на ім‘я
забуваюся
навмисне
наді мною
осінь висне
дорікаючи
мені
вже обличчя
не сховаєш
у нескошеній траві



всім своїм
поневірянням
я завдячую собі