🌾🌿ᴹʸ ˢᵒᵘᶫ🌿🌾


Гео и язык канала: не указан, не указан
Категория: не указана


саме сюди я скидатиму свою творчість
і вірші, і розповіді

Связанные каналы

Гео и язык канала
не указан, не указан
Категория
не указана
Статистика
Фильтр публикаций


щоразу коли мої очі сяяли,єдиною причиню був це ти.
так,таке кохання.
а погляд на тебе був ніби розпускаються квіти,бо я почала по іншому бачити світ,
з початку того травня.


повір,я так сумую за тобою
це так складно тебе не бачити,
цілими днями,місяцями,ледве не роками
і остання зустріч проводжалась не піснями

свою руку припікаю цигаркою,
може хоч так відчую інший біль,
біль проводжається гіркою сльозою
ввечері нові емоції хвиль

роки божевіль. роки сумлінь.
біль. на рану сіль.


його парфюми та кохання відчуваються як найсолодша цигарка в моєму житті.
хоч я й не палю,лише коштувала,але в цьому запаху хочеться захлинутися на мить.

дивакувато,правда ?
але мені вперше до біса щастить
і є велика надія що це щастя я не втрачу
інакше сильно-сильно заболить,
і гіркими сльозами тихо заплачу

так не буде ж,так?
я щиро вірю в це,не як в бога,як в щось сильніше,та описати не можу,
але вірю.


кожен день я намагаюся вирости хоча б на пару сантиметрів
мене переслідують біди в вигляді гучних оркестрів
я ніби в цирку де всі грають свої ролі,
клоунів,тварин,які не йдуть проти долі

душі голі,розп’яті на хресті
для нового болю відкриваються двері,
розп‘яті на хресті,значить ви святі ?
тоді струмлю вам в серце ще стріла золоті

будете помирати на самоті.
кричали,бог допоможе,де ж він?
діти жорстоко помирають від війни,
але ви і далі продовжуєте в нього вірити

через це маю сильний біль,тому приймаю анальгін
він не допомогає,бо на душі в мене сплін.
дзвін,дзвін в голові
скільки мертвих людей,постраждалих поколінь.

але ми ж віримо бога та сподіваємося на допомогу,
щось як в якості перемоги.
граємо інші ролі.
вони ж не наші,так навіщо?

в чому сенс всіх наших дій?
в чому сенс ваших емоціях,якщо кожен день повно ліцемірь?
брехливі істоти


я захлинаюся в пустоті та молю про допомогу,
голоси в голові і моя суцільна втома
почуття вже не ті коли говориш я вдома,
в знак нещастя на мій балкон сіла ворона

ох,ворона,викради весь мій біль,
дозволь позбутися від цього стану,
на червону та глибоку рану сіль,
я як сніговик в дитинстві тану

хай знову піде сніг,
та хтось закриє рани,
замість моркви хай буде лід,
заміна щоб не згадувати шрами

в голові сірі тумани та відчуття мене п’янить
допомогаю своїми сльозами,але це проходить лише на мить
маленька дівчинка солодко вже спить
закриваю її спину щоб ніхто не зміг ранить.


але це ранить дорослу мене.
не хочу щоб боліло.
укрий мене,з тобою завжди краще.
обійми,та приходь ще раз у сни.
чекаю.


я втомилася від своїх солених сліз,
вони не зупиняються і не витираються,
а я ламаюся,в думках захлинаюся,
ледве тримаюся, за воду хапаюся

можна я сховаюся ?
від усіх о цих злив,
від моїх снів,
кудись,подалі від почуттів.
подалі від себе.
і назавжди.


щоразу коли мої очі днем сяяли єдиною причиною був ти,
а вночі ти відвідував мої сни.
я часто ввечері думала про щось погане і прокидалася зі сльозами,
моє серце ранилося не тільки словами.

а ти намагався щось з цим зробити,
ти почав мене щиро любити.
намагався запалити,
сам подивися,вийшло чи ні,
мої думки блудні,
через це боляче мені




I am broken rose with fallen leaves
I am the rose you will miss
collect my heart from broken parts
put band-aids on my scars


i’m alone
i’m broken stone
a stone with a blood inside,i’m alive
i don’t know what to bide,i want to hide
from people who hurt my heart
heart it’s my blind-side


я намагаюся бути часто самостійною,робити все сама,тримати все в собі,але часто я від цього втомлююся і вплинути на це ніяк не можу і побоююся

я відчуваю себе інколи ніби я під зливою,парасольки нема,повсюду пітьма,але лише ліхтарі освітлюються і якось знаходиться шлях

я хворію ніби зараз зима,та сама холодна,як в принципі і попередні,без світла розквітла вже не попередня я

хочеться плакати коли сяє луна,почуття ніби натягнута струна. гітара,скрипка? не знаю,це ж інструменти,рано чи пізно рвуться,як і мої дитячі крила та фрагменти

дитячі фотографії спалила,не хочу бачити з якою посмішкою я тоді була
правда не знаю взагалі що хочу. я доторкнулася дна

повсюду вода,виплисти відчувається неначе війна,між людьми і між собою, в кривавому бою між своєю самотою

йду своєю тропою. стежка як стежка,але загубилася сережка. де вона? де я?
дійсно,де я?


вірші припинили вщухати мою біль всередині серця
але я продовжую писати ніби то звичка
в сподіванні що заспокоється все та спасеться
тихо вночі їде електричка

а я в ній,сиджу та намагаюся не плакати
щоб дійти додому треба ще тямити
але сльози я не вмію контролювати
на мою думку їм наплювати

куди ж ділася та сама весела дівчинка ?
правда мені було 5,і я вже не дитина
в моєму тілі є частинка ,,надія‘‘
що переді мною не будуть хлопати дверима

вставати весь час на коліна,
та вдавати ніби нічого не болить і нічого не сталося
але коліни весь час боліли,
бо вони були в крові від падіння,дісталося

та забери мою дорослу душу,
дай поплакати тебе в плече
мені говорили що сильною бути мушу
тоді то не я тобі реве

будь останньою моєю надією
що все не так погано в цьому світі
не вбий однією своєю дією
втстромивши ніж,і класти на могилу квіти

в електричці тихо,німі люди поруч




я припинила відчувати твоїх поцілунків
через анестезію на моїх губах,
бачити не стала тебе,
напевно тому що я тепер сліпа

лягаю спати без тебе
та прокидаюся уся в сльозах
зверху вікно в нічне небо
відблискують зорі в очах

я хочу прийти і бути у снах
з тобою, цілувати ночами
зізнаватись щоразу у своїх почуттях
діями або словами

вони не згасають як вогонь у свічах
вони дуже щиро звучать
як краплинки у ранніх дощах
як чисті мої почуття


не гарніша за тебе та зоряне небо
своєю красою ти всіх повалив
через вітер починають співати дерева
своїм шумом від листя та нічних злив

про твою особливість говорю я вперто
для мене ти зірка у нічному небі
зірок міліон,але ти не даремно
сяєш мені коли мені темно


щоб ти мені сказала б в цей день,якщо все було б по іншому ?


ховай мене в своїх обіймах


мам,я герой
я герой своєї країни
я готовий померти за неї
на бою лягти з побратима

мій дім тепер це руїни,
я стою поруч з ним на колінах
мам я не хочу цієї чужини
чому не цінували як раніше жили?

і мої очі щоразу боліли
бачивши справжніх героїв вбитих
а вони такі самі як і я
вони мали в серці полум’я

чим ці люди гірші за мене?
їх втрата будо не даремною


мої думки як в пісні рефрен


розбий моє серце повністю вщент,
я знаю що це у вас такий тренд
щоб менé запитали,що в тебе з серцем
а я б сказала що це мій бойфренд

давай будемо робити акцент
на крики бо не маємо хоч один аргумент
хай кохання врятує та стане як фрагмент
в спогадах з‘явиться спільний монумент

Показано 20 последних публикаций.

8

подписчиков
Статистика канала