Насправді, Луіджі Манджоне, вбивця корпората, досить базований мен. Я нещодавно проводив лекцію про етику тероризму і там згадував, що з точки зору опонента системи пригноблення різні соціальні групи можуть вважатися комбатантами. Розділення на «військових» та «невійськових» не есенціальне, це форма ліберального консенсусу щодо принципів війни. Для таких, як Луіджі, війна, виражена через експлуатацію, це перманентний стан. А керівники страхових медичних компаній, що паразитують на есенціальній потребі в здоровому житті, є ворогами та бійцями опресивного порядку. І в такому таргетуванні я бачу сенс.

Племʼя підготувало дуже розлогий матеріал про контекст цього індивідуального акту боротьби, який я раджу всім почитати: