✙ An Kolesan ✙

Уві сні ми займалися математикою
Зошити розкидали на ліжку і долі
Люди поруч теж нею займалися, а в нас виходило краще за всіх
І ти сказав:
Подивись, як в мене вийшло
І обійняв мене ніжно-ніжно, міцно-міцно
І додав:
Ти моя двійочка
Я відповіла:
А ти мій мінус
Ми з тобою двійка з мінусом
І сиділи так обійнявшись

Шкода, що ти дійсно мінус
Шкода, що тебе більше немає
Та чесно кажучи навіть розпач
Отак прийдеш раз від разу, коли я забуваю, що тебе вже нема і далі собі десь полетиш
Принаймні тобі там тепло, бо ти лишив по собі тепло, а може тебе хоч трохи зігріває полум’я моєї молитви на тетрагоні
Хоча ти є, поки є ті, хто тебе знав і поки тримається напис на обеліску
2+(-)=1
Математика безвимірних рівнянь

Я помітила, що телефон хлопця знімає так, як він бачить дівчину
Тому на твоїх знімках я завжди була така гарна
І не схожа на себе
Мені взагалі часто говорили:
Ти не схожа на себе
Але то залежить не від мене
А від людей, які відкривають в мені нові грані
Ще мені говорили безліч різновекторних речей
Але тим людям переважно було на мене пофіг
Взагалі, треба дуже постаратись, щоб людям на тебе було не пофіг
Це фіаско і виграш водночас
Бо ти можеш лишатись непоміченим і фруструвати собі далі
Пригадуючи, мріючи, ліплячи з цього таємниці і нісенітниці, тікаючи таким чином від реальності і створюючи свою

«Я люблю тебе!» кричав ти і невміло цілував
Зате пристрасно і мені подобалось
«Я вб’ю тебе!» лоскотав вухо і я говорила «Убий»
Це було біля бічного входу в поліклініку в стилі сталінського ампіру, обвитого виноградом і міцно зачиненого, за вікном якого був гінекологічний кабінет
Я сміялася, пригадуючи як мене там дивились, а тепер ти..
Дарував те швидкоминуче відчуття - В мене все є! В мене вже все є!

Ти катався на мотоциклі, не кінчав інститутів, шмалив, не любив дітей, не любив себе
Ну і бувай собі
Була любов і загубилась в часопросторах
Хоча я відчуваю її
Інтуїція? Пам‘ять? Гіперпростір мого серця, що увібрав в себе минулі і прийдешні миті?
Настукує мені
Любов нашу теж взято в трубу
Як Либідь

Маленькими своїми руцями
Руйнуємо ансамблі вищих задумів
Маленькими своїми нозями тупцюємо в нестямі на істинах законів
Голівоньки невдоволено схиляємо над зображеннями свічад
Сльозами по склу малюємо
Жарко хекаємо
І знов малюємо
А потім воно кудись дівається
Як наша любов
Витає вже десь за нашими межами
І так
Верховини верховодять
Стихії стихають
Урівнюють стовбури і озера
Потоки й орбіти
Одиниці і нулики
Суперсиметрія
Суперсправедливість
Суперамінь

- діти є?
- так, двоє
- від різних?
- від однакових

Йо*ані шахіди. Ракети для бідних. Тривога розбудила, вибухи добудили. Третій було навіть чути як летить. Щоб воно в тих командо-наводчиків в сраці триста років вибухало

Двоюрідний брат мого товариша і підписника воює на нулі на Харківському напрямі. Потрібен тепловізор.
Посилання на його відеозвернення й інстаграм аккаунт:

https://instagram.com/stories/zhirafneprav/2950324813522900728?utm_source=ig_story_item_share&igshid=YmMyMTA2M2Y=

https://www.instagram.com/p/Cjxtj3PttXs/?igshid=YmMyMTA2M2Y=

Картка:
5375411200714926

Уточнення:
Мені похер, що там на болотах і які процеси за парєбріком, але цікаво порівнювати зріз свідомості автократичного і демократичного суспільства, результати колективізації і індивідуалізації людей

Коли пафосна московка, як лідер суспільства, заказывает, а колонізовані мужички исполняют

А Кені Веста нещодавно захейтили за показ в Парижі нової колекції, де на футболці був напис «white lives matter»

Уявляєте «разбег» свідомостей?

В ніч з п‘ятниці на понеділок у Гідропарку відбудеться така ось антитуса з приводу останнього др (вигаданого і підтягнутого) китайського наймєстніка тін пу

Мої друзі там читатимуть під музичку вірші

Хто хоче гоу, пишіть
Побачим ось