▪КАВОВА ГУЩА▪

Твій улюблений чай – з чебрецем,
теплі спогади в чашці привіз з Братислави,
та щоранку ти – раб мізансцен:
п’єш зі смаком калюжі, зі знижкою каву.

Рік щоночі працюєш, «бо платять»,
ігноруєш в коробці ув’язнені пензлі:
твої виставки з Францій до Латвій
залишаються мріями, певне, до пенсій.

Пишеш звіти колегам і плавно
відмовляєш десяткам проектам, бо страшно;
забуваєш натхнення і плани,
у думках і в тарілці – стабільно вчорашнє.

Так далеко! Надовго…
А рапорт?
Ну, не знаю…
Навряд чи.
Можливо, на краще.
Ні, не можу!
Як зможу, то раптом?
А як далі?
Без шансів!
А потім?!
Нізащо!

Подивися на дінце звичайної чашки,
бо там кавова гуща так мертво лежить,
на вустах її зерен з вершків сніжна пташка
проспіває

«А жити коли?»

2020

Copyright: Чурков Максим

#літературне_горнило