У мого знайомого вмер щур –
завтра ховаємо,
Піду з ним,
бо плаче від ранку,
Каже як йому буде його не вистачати,
Я кажу: старий не плач, давай пригадаєш,
Простягуючи старому склянку.
Кажу: я плутався у її волоссі,
А ті ноги зводили мене з розуму
Через неї я губився в поезії й прозі,
А іноді й в купе гуцульського поїзду.
Він ковтає все – краплі б'ються об стіл артобстрілом,
Губи ще ледь бліді, та він вже не плаче зовсім,
Каже: ти про що? у мене вмер щур, я плачу уже пів ночі
для того, щоб ти поділився досвідом?
Я кладу на плече долоню – легенько стискую,
– Вона була як остання зоря на столі небесному,
Я її відпустив, наче форматування на диску:
Радикально, так тупо, просто, без жодного тексту.
Я її покохав? Я її цінував!
Я її б повернув, та без сенсу,
Поховаймо щура, бо він врешті, все ж, вмер,
А вона ще жива,
Та і, врешті, старий, не сердься.
25.03.20
завтра ховаємо,
Піду з ним,
бо плаче від ранку,
Каже як йому буде його не вистачати,
Я кажу: старий не плач, давай пригадаєш,
Простягуючи старому склянку.
Кажу: я плутався у її волоссі,
А ті ноги зводили мене з розуму
Через неї я губився в поезії й прозі,
А іноді й в купе гуцульського поїзду.
Він ковтає все – краплі б'ються об стіл артобстрілом,
Губи ще ледь бліді, та він вже не плаче зовсім,
Каже: ти про що? у мене вмер щур, я плачу уже пів ночі
для того, щоб ти поділився досвідом?
Я кладу на плече долоню – легенько стискую,
– Вона була як остання зоря на столі небесному,
Я її відпустив, наче форматування на диску:
Радикально, так тупо, просто, без жодного тексту.
Я її покохав? Я її цінував!
Я її б повернув, та без сенсу,
Поховаймо щура, бо він врешті, все ж, вмер,
А вона ще жива,
Та і, врешті, старий, не сердься.
25.03.20