ꑭ♔ Націонал-Монархічний Союз «Реноме-Афлятус» ♔ꑭ


Гео и язык канала: не указан, Русский
Категория: не указана


Преклонивши коліно перед любим знаменом української нації, мовлю свою непорушну обітницю: всує не витрачати сил, але днесь і повсякчас дискурсувати про славу нашої землі, ширити святу правду та плекати любов до свого народу...
Зв'язок - @Kww2811

Связанные каналы

Гео и язык канала
не указан, Русский
Категория
не указана
Статистика
Фильтр публикаций


Саме через це вони не були проти повернутися до так званого догматизму революції. Наостанок варто згадати ще владу Наполеона та його свободу преси, так як саме вона сформувала безліч екстравагантних та дивних авторів, які писали утопічні плани Наполеону. Найбільш відомими з них стали: Анрі де Сен-Сімон, Шарль Фур’є, Ніколя де Бонневіль, Франсуа-Еммануель Форе, Ретиф де ла Бретонн та Етьєн-Каспер Кабе, які сформували так звані соціалістичні теорії — «утопічний соціалізм» (або, за марксистською термінологією, «ненауковий соціалізм»).


Праві та ліві: як виник цей поділ?

Поділ на «правих» та «лівих» виникає та бере своє коріння з часів Французької революції, а саме з розміщення політичних сил у парламенті. Історично справа сиділи роялісти (прихильники абсолютної монархії короля Людовика XVI, теократії та за збереження старих феодальних структур). Також фельяни (помірковані монархісти), які не були проти зміни короля та обмеження його влади за типом тогочасної британської парламентської монархії.

Зліва ж на початку революції найбільшою силою були жирондисти (класичні ліберали) та монтаньяри (майбутні якобінці). Посередині сиділи — так звані звичайні представники влади, у яких власні інтереси, їх називали «Болотом».

Але проблема полягає в тому, що цей розподіл швидко почав дрейфувати в ліву сторону: так, після недовгого правління жирондистів (10 місяців) до влади прийшли якобінці, які скасували більшість ринкових реформ жирондистів, які копіювалися з так званого британського Laissez-faire («дозвольте робити») — фрітредерського лібералізму. Також якобінці розпочали проводити більш етатистську політику, з якої можна брати початок сучасного тоталітаризму та авторитаризму, так як самі методи боротьби проти сусідніх країн та, що найголовніше, ставлення до власного населення доволі сильно перевершили короля. Також якобінці мріяли створити нову націю рівних, яка би базувалася на братерстві. Саме тому вони стали масово використовувати громадянський націоналізм, знищуючи місцеві ідентичності, переслідуючи навіть нейтральних діячів культури та науковців. Одним із жертв якобінського терору став один із засновників хімії
Антуан Лавуазьє, не даючи завершити його експерименти. Також останньою краплею стало знищення християнства як релігії та спроба замінити його на Культ Вищої Істоти, тому проти якобінців послідовно виступали звичайні мирні жителі, що стало причинами безлічі бунтів та так званого повстання контрреволюціонерів у Вандеї та великих місцевих повстань, які обернулися невдачею у Ліоні та Тулоні.

Зважаючи на це та на інші дії, які не згадувалися у пості, влада якобінців підійшла до свого завершення після 14 місяців управління доволі символічним шляхом — стратою на гільйотині лідера тогочасної Франції Максиміліана Робесп'єра 28 липня 1794 року, що знаменувало перехід влади до термідоріанців. Варто зробити деякий відступ та згадати доволі важливу працю, а саме «Роздуми про революцію у Франції», автором якої був Едмунд Берк — батько консерватизму та, парадоксально, прогресивіст свого часу. Саме Берк був представником партії вігів у Великій Британії, і він доволі-таки жахнувся наслідками Французької революції: пишучи свою працю у 1790 році, ще до вбивства королівської сім'ї та якобінського терору, він багато чого передбачив та мав жахливе бачення близького майбутнього.

Також варто згадати радикалізацією правих. А саме ненависть роялістів до фельян. Найкращим прикладом цього є цитата французького філософа Жозефа де Местра:


«Де ватажки, ідоли цього першого, настільки злочинного, збору, визначення якого — установче — залишиться вічним глузуванням? Де Мірабо? Де Байї зі своїм чудовим днем? Де Туре, який вигадав слово експропріювати?
І тут знову ми можемо захопитися порядком, що панує безладно. Бо цілком очевидно, якщо хоч трохи подумати, що головні винуватці революції могли впасти лише під ударами своїх спільників.»
Роздуми про Францію: 26 сторінка.

А ще надзвичайно важливим є вислів який доволі часто приписують Жозефу:

«фельяни зробили набагато більше зла, ніж якобінці: перші заклали міну, другі лише піднесли гніт; перші зруйнували будинок, другі лише розсіяли його уламки»
Тому саме з цього варто згадати що якобінці перебуваючи при владі страчували не тільки прихильників монархії та можливого «вільного ринку» а ще більш лівих, небезпечних суперників.
Але більш цікавим є час правління Директорії, під час якого було знищено безліч дивних осіб. Найбільш показовим прикладом є Гракх Бабеф з його організацією «Змова рівних», які вважали, що якобінці зрадили принципи революції, тому зазнали невдачі.




Цитати проти так званих поміркованих монархістів:

Стан монархії є найвеличнішою річчю на землі, бо королі — це не лише намісники Бога на землі й сидять на божому престолі, але й самі Богом названі богами. Існує три головні причини, чому королі уподібнюються до Бога: по-перше, монархи правлять і сидять на своєму троні на землі, а в писаннях навіть іменуються богами; по-друге, сама природа королівської влади має велику схожість із божественною величчю; по-третє, Бог наділив королів владою дарувати життя і смерть, судити всіх, але не бути судимими ніким на землі.
Король Яків I Стюарт — Велика промова короля перед Палатою лордів і Палатою громад Англійського парламенту у Вайтхоллі.

Ті, хто вигадав концепцію "змішаної монархії", намагаються поєднати несумісні речі й приректи державу на постійні заколоти. Якщо верховна влада належить народу або парламенту, то король перестає бути сувереном і стає лише маріонеткою натовпу. Будь-яка спроба поміркованих реформаторів обмежити монархію законами чи розділити її з представницькими органами — це не реформа, а знищення самого принципу правління, адже влада або абсолютна і єдина, або її взагалі не існує

Сер Роберт Філмер — Патріархат, або Природна сила королів.


До хвороб держави належить і те, коли влада суверена поділена... на короля, палату лордів і палату громад (ідеал поміркованих монархістів). Це схоже на людину, у якої замість однієї голови є три. Ті, хто вірить у можливість такого "змішаного" чи помірного правління, не розуміють, що влада за своєю природи неподільна: влада обмежувати монарха означає стояти вище за нього, а той, хто стоїть вище за короля, і є справжній суверен. Поміркована монархія — це лише прихована анархія, що неминуче веде до громадянської війни.

Томас Гоббс — Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної та цивільної.

Найбільша політична помилка нашого часу — віра в те, що можна створити "конституційну" або "помірковану" монархію за допомогою писаних паперів і парламентських договорів. Конституція не створюється людьми, а дається Богом через традицію та абсолютну владу. Помірковані монархії — це вироджені, слабкі утворення, які завжди є лише передпокоєм республіканського хаосу. Король не може бути підписачем договору перед своїми підданими, бо піддані існують лише завдяки його волі, а не навпаки.

Жозеф де Местр — Міркування про Францію.

Ліберальна та поміркована монархія — це найбільш безсила, брехлива і самогубна форма правління з усіх відомих історії. Це уряд пустословів і дискусій, який намагається всидіти на двох стільцях: зберегти трон, але віддати всю реальну владу натовпу. Помірковані роблять короля безпорадною маріонеткою у руках парламенту, а потім дивуються, чому ця конструкція руйнується при першому ж революційному подиху. Справжня влада або має саму повноту божественної та нероздільної сили, або її не існує взагал.

Хуан Доносо Кортес — Есе про католицизм, лібералізм і соціалізм.

Так звані "конституційні монархії" чи помірковані правління — це творіння штучне, хворобливе і протиприродне. Ті, хто прагне обмежити владу володаря конституціями чи контрольними палатами, знищують саму основу соціального порядку. Замість природної, патріархальної влади вони пропонують владу анонімної бюрократії та демагогів, де ніхто не несе справжньої відповідальності, а держава неминуче перетворюється на арену нескінченних партійних інтриг.

Карл Людвіг фон Галлер — Реставрація державної науки.

Ці ваші конституційні механізми, парламентські балачки та штучні баланси влади — що це таке, як не величезна брехня і політичний маскарад? Уявляти, що величні справи управління суспільством можна звести до паперових статутів, виборчих урн і переговорів між королем-маріонеткою та зграєю галасливих демагогів у "говорячих будинках" — це ознака повного розумового банкрутства.
Томас Карлейль — Памфлети останніх днів.




🤩Як геральдична лілія в сучасну епоху стала ледь не головним символом монархізму та контрреволюції

Варто зазначити, що Fleur-de-lis протягом багатьох століть була офіційним гербом Франції — починаючи від перших Капетингів і закінчуючи Людовиком XVI та його багатостраждальним сином, Людовиком XVII. У традиційній французькій свідомості вона уособлювала триєдиний сакральний абсолют: символ непорочної чистоти, містичний зв'язок із Дівою Марією та богом дане королю право на управління державою. Проте сам символ зазнав кардинальної деконструкції сенсів, та завдяки цьому здобув свій колосальний світовий вплив починаючи з Французької революції. Особливо гостро це виявилося в часи якобінського терору і роялістського супротиву. Ставши гоненими роялісти зробили з неї один з основних символів, на одному рівні з білим прапором, аж до такого рівня що ці символи носили доволі онтологічний, екзистенціальний і інтимний сенс.

Саме масовим цей символ став для мас під час кривавих селянських повстань у регіонах Вандея та Бретань. Для французького селянства, чиє життя століттями трималося на землі та молитві, революція з Парижа принесла не «свободу», а тотальне руйнування та першу справді модерну війну а не феодальні розбірки. Головними причинами народного гніву стали систематичне осквернення всього святого, закриття церков та примусова рекрутчина. Понад те, хаотична політика республіки створила постійну загрозу провізійних криз, що регулярно призводило до реального голоду в провінціях. Не говорячи вже про шизофренію самого уряду на чолі з Робесп'єром, у якого судячи з всього була параноя.
Але найбільшими ударами для звичайного селянського люду стало: Штучна заміна християнства на раціоналістичний Культ Верховної Істоти Спроба Максиміліана Робесп'єра створити нову релігію, тим більше вже повністю знищуючи стару архаїчну язичницьку культуру галів, зазнала величезного осуду серед самих якобінців та прихильників концепту Просвітництва. Мовляв «більшість з прихильників просвітництва (віруючих просвітників: Руссо, Лок, Вольтер, Монтеск'є) і навіть атеїсти собі такого не дозволяли (Гольбах, Дені Дідро, Гельвецій). Тому що це банально противорічило. Як нам вже відомо лицемірним цінностям концепту та наративу просвіти. Та ось останнім найбільш важким ударом стало жорстоке поводження з принцом та вже на той час фактично королем Франції Людовиком ХVII якого весь час жорстоко мучили, що в кінцевому випадку він як мінімум офіційно помер від туберкульозу

Не менш важливим є те, що якобінський терор повністю відштовхнув від революції її початковий рушій — велику монополістичну буржуазію. (Хоча вважають що основними були підприємців та поміщики (середній-малий бізнес)). Якщо на початку представники великої промислової та фінансової буржуазії перебували в стані ейфорії, очікуючи на свободу ринку, на Смітовський рай, та на те що Республіка побудує їм світову бізнес імперію та те що вони переможуть британські компанії то прихід до влади радикалів швидко протверезив їх.

Запровадження диктатурою Робесп'єра жорсткого державного регулювання, драконівського закону про «Загальний максимум» цін та постійні конфіскації майна під гаслами боротьби зі «спекуляцією» фактично паралізували торгівлю. Будь-який успішний підприємець чи власник землі автоматично ставав кандидатом на плаху. Це змусило велику буржуазію та поміщиків масово підтримати Федералістське повстання (зокрема в Ліоні та Марселі). Та саме у Франції придумали прогресивні податки.


Вітаємо на офіційному каналі Націонал-Монархічного Союзу «Реноме-Афлятус»! З 01.10.26 він починає свою роботу.

Цей простір створений для відновлення історичної справедливості, утвердження народннх цінностей та розбудови сильної держави. Головна мета організації - відродження української монархічної традиції та захист ідеалів українського націоналізму.

Стовпи монархічної ідеології – сильна влада, єдність і традиції. Її дієвість довів успішний Гетьманат Скоропадського 1918 року. Наш Союз продовжує цей шлях до великої та самостійної України. Ми відкидаємо хаос і популізм, обираючи порядок, дисципліну та вірність нації.

Матеріали каналу містять корисну та глибоку інформацію. Весь контент розділений на чіткі напрямки. Кожен допис дає нові знання та конкретну цінність.

1. Политичний напрямок. Аналіз сучасних політичних процесів через призму націонал-монархізму. Розбір державних моделей, оцінка дій влади та пропозиції щодо реформування системи. Дописи доводять переваги спадкової або виборної монархічної влади над тимчасовими демократичними інститутами. Стабільність держави залежить від сильного лідера. Матеріали показують способи побудови такої системи в сучасних умовах.

2. Історичний напрямок. Спростування спотвореної ворожою пропагандою історії та повернення правди. Велика увага приділяється періоду Української Держави 1918 року. Публікуються факти про реальні реформи Павла Скоропадського, його економічну політику та військові досягнення. На каналі з'являються унікальні архівні документи, спогади сучасників та аналітичні довідки. Також висвітлюється діяльність інших видатних діячів українського націоналістичного руху.

3. Соціально-культурний напрямок. Традиційна культура є щитом нації. Матеріали присвячені збереженню української самобутності, релігійнім цінностям, вихованню молоді та захисту інституту родини. Монархія тримається на міцному суспільстві. Пости розповідають про методи протидії сучасним руйнівним ідеологіям, які знищують національну ідентичність. Публікації допомагають краще зрозуміти коріння українського народу.

Майбутні статті та публіцистичні праці

Окрім коротких дописів, союз готує великі текстові матеріали. Це серйозні дослідження та маніфести. Вони вийдуть найближчим часом. Автори детально розпишуть модель майбутнього державного устрою України та запропонують чіткі кроки для переходу від республіки до монархії. Аналітики готують розлогі дослідження фінансової системи Гетьманату з конкретними цифрами і фактами про створення державних фінансових інститутів. Тексти пояснять, чому справжній український націоналіст має підтримувати ідею гетьманату, та доведуть повну сумісність цих концепцій. Також матеріали продемонструють історичні приклади розвитку освіти, науки та мистецтва за умов сильної одноосібної влади.

Лекції та вебінари: освітня діяльність

Союз не обмежується текстами та запускає серію освітніх заходів. Долучитися до них можна буде онлайн або відвідати особисто.
Онлайн-вебінари. Регулярні онлайн-зустрічі для детального аналізу історичного досвіду сильної влади. Спікери розбирають помилки минулого та шукають рішення для теперішнього часу. Реєстрація відбуватиметься за посиланнями у публікаціях.
Тематичні лекції. Розбір теорії українського консерватизму. Лектори тлумачать складні державницькі поняття простими словами для швидкого розуміння суті української монархічної думки.
Крок до великої мети
Цей канал працює для розвитку суспільства. Тут немає порожніх слів або відірваних від життя теорій. Кожен матеріал спонукає до дії та дає інтелектуальну зброю. Поширення правди, обговорення публікацій в коментарях та підтримка українського націоналізму наближають відновлення історичної сили.

Націонал-Монархічний Союз «Реноме-Афлятус» об'єднує однодумців для повернення слави українській землі та розбудови величної держави.

Слава Україні! | Слава Нації | Слава українському націоналізму! | Славімо товариство!

ꑭ Історичне крило ꑭ Політичне крило ꑭ Соціальне крило ꑭ УІФ ꑭ Відродження ꑭ Капрал ꑭНаціональний рух ꑭ Нова традиція ꑭ Авангард ꑭ Дом Хамона ꑭ Чат ꑭ Зв'язок ꑭ


Репост из: Ангарта.
Ангарта рекомендує: книги які вам точно варто прочитати!

Підбірка актуальних та позбавлених належної уваги книг від головного редактора видавництва.

Отримати свою «Валькірію»


Долучайся до Видавництва Ангарта!


Видео недоступно для предпросмотра
Смотреть в Telegram


Репост из: ꑭ IDEA OF NATION 2.0 ꑭ
Поки країна веде екзистенційну війну за виживання, окремі структури продовжують просувати порядок денний, далекий від реальних потреб фронту. Олександр Деменко з ГО "ЛГБТ-військові" заявив, що в підрозділах до їхньої відкритості ставляться, м’яко кажучи, без захоплення.

Поки на фронті тривають запеклі бої, а питання забезпечення бійців стоїть критично гостро, ЛГБТ-активісти вирішили, що зараз, — найкращий час для боротьби за «толерантність» у ЗСУ, а боротьба за квоти та права важливіша за боєздатність підрозділів, але не врахували, що на фронті цінують професіоналізм, а не сексуальну орієнтацію. Намагання насадити "нові цінності" в армії, яка складається з людей традиційних поглядів, викликає лише роздратування та опір, тому що на фронті важливо, хто прикриває твій тил, а не те, про що хтось кричить "наліво й направо".


ꑭ IDEA OF NATION. ПІДПИСАТИСЯ.


Репост из: Едуард Юрченко
Це не риторика МП. І загалом абсолютно НЕ релігійна.

Це не риторика про "братні народи", які посварили. Вона максимально далека від власне "про - російського" дискурсу.

Типова "загальнолюдська ліберастія" досить трендова серед "продвинутих і прогресивних".

Поява таких притрушених дівчаток була лише питанням часу. Я , навіть, приємно здивован, що вона окреслилась лише на п'ятому році війни. Якщо врахувати обсяги ліволіберальної пропаганди, то проблема мусила вилізти принаймні десь в 2023.




Репост из: ꑭ IDEA OF NATION 2.0 ꑭ
🇬🇧 Майже половина немовлят у Великій Британії вже не мають білих британських матерів. Нова статистика свідчить, що лише 52% новонароджених в Англії та Уельсі мають матір із білим британським корінням.

Це найнижчий показник за всю історію спостережень, який невпинно падає протягом останніх 15 років. Якщо темпи заміщення населення збережуться, то вже за лічені роки корінні британці втратять статус більшості серед немовлят.


ꑭ IDEA OF NATION. ПІДПИСАТИСЯ.


Репост из: ꑭ IDEA OF NATION 2.0 ꑭ
Видео недоступно для предпросмотра
Смотреть в Telegram
Ліволіберальні активісти знову займаються паразитуванням на вуличному порядку денному. Вони намагаються привласнити протести проти звільнення Федорова та за відставку Сирського, видаючи їх за власну перемогу.

Вони марно намагаються запевнити суспільство, що на площах панують феміністки та ЛГБТ-спільнота, ігноруючи головний факт — протестний рух тримається на плечах правих ветеранів та чинних військових. Звинувачення у «проплаченості» від людей, що роками «акціонують» за іноземні гроші, виглядають як дешева проекція власних гріхів.

Ми не забули, хто стояв в авангарді Майдану і хто зараз є кістяком оборони країни, бо праві були і залишаються основою спротиву. Ми бачимо, як ліва пропаганда намагається знецінити роботу націоналістів, але їхня брехня не витримує зіткнення з реальністю.

ꑭ IDEA OF NATION. ПІДПИСАТИСЯ.


Репост из: Едуард Юрченко
"Я хочу жити в країні, де президента обирають не пубертатом та овуляцією, а холодним розумом"

© Анастасія Федорова, дружина екс - міністра оборони, підприємець.

П. С....Хотів щось написати про специфічну (анти) естетику і антропологічний вимір "картонних протестів". Але мене випередила пані Федорова.

Навіть не знаю, що й додати.... Все вірно й чітко.


Репост из: ꑭ IDEA OF NATION 2.0 ꑭ
ЛГБТ-активісти вимагають зачистки командування ЗСУ від офіцерів із традиційними цінностями. «Якщо командир гомофоб, він знайде спосіб тебе позбутися», — скаржаться представники ЛГБТ-спільноти, фактично вимагаючи призначення лояльних до них керівників та перетворення армії на інструмент просування своєї ідеології.

ꑭ IDEA OF NATION. ПІДПИСАТИСЯ.


Репост из: Монархическая детерриториализация
Главная проблема не анархических либертарианцев и неолибералов — это восприятие конкуренции как чего-то фундаментально важного и честного и нежелание признавать, что капитализм — именно что самая гуманитарная экономическая доктрина, в которой главное — спекулятивизм, а не конкуренцизм, что переводит их в разряд Homo economicus. Хотя это полный отстой — другое дело спекулировать на конкуренции, создавать её в собственную выгоду и, самое главное, игнорировать конкурентов.

И да, это не очень-то плохо — жить на территории, где правят игнорирующие друг друга гиперкорпорации с монополиями в своих сферах. Это даже не означает, что существует только один игрок. Во многом им будет удобно спонсировать даже тебя. Цифровая экономика, всё-таки, — одно из лучших явлений, которое застали люди. Всё-таки единственный ресурс человека — это он сам. И если он не идиот, он не станет левым радикалом или постоянным работником химзавода, пока его (или её) не заменит машина или из него самого не сделают машину. Большинство левых — полные неудачники, и они даже не понимают большинства правых. Хотя консерваторы, а особенно «джентльменские консервы» и особенно реакционеры, кажутся неуспешными, всё же у них позиции на исторической арене более выгодны.

Пусть живёт абсолютизирующий и приглашающий во все сферы Google: удачи им стать государством, которое имеет монополию на производство плюшевых лягушек.


Репост из: The New Libertarian: Agorism


Видео недоступно для предпросмотра
Смотреть в Telegram


Ну взагалі на мою думку саме ахуєне що може бути в житті — це стати абсолютним монархом міні-держави яка не визнається офіційно але є ультрарекційною з доволі вільною економікою за винятком кризових моментів та популярною в деяких кругах (з тими які мають гроші)

Показано 20 последних публикаций.