𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗 𖡥

Федеративна грамота: Зрада української незалежності чи вимушений хід

У листопаді 1918 року, коли Німецька імперія програла Першу світову війну, вона зобов'язувалася покинути окуповані території, зокрема територію Української Держави. Країна залишилася сама, без союзників. Переможці цієї війни, країни Антанти, не бажали визнавати Україну як самостійну, незалежну державу, а лише як частину «единой неделимой России».

У цих критичних умовах Гетьман Павло Скоропадський вирішив піти на ризикований крок, щоб створити єдиний фронт боротьби з більшовиками та зберегти державність. 14 листопада 1918 року він уклав грамоту про федерацію з «небільшовицькою Росією».

Однак противники гетьманської держави — соціалісти з Директорії, які одного разу вже мало не довели Україну до поразки, — використали це як привід звинуватити Скоропадського у зраді української незалежності та підняти повстання проти Гетьманату Павла Скоропадського.

𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗

Битви УПА: антирадянська визвольна війна
(Частина 2)

🟥 Окрім масштабних зіткнень, історія УПА також рясніє прикладами зухвалих рейдів та боїв місцевого значення, які не менш яскраво демонструють ефективність партизанської тактики українських повстанців. Серед них варто виділити засідку на генерала Ватутіна та бій на горі Лопата.

Засідка на генерала Ватутіна
Однією з найрезонансніших акцій УПА стало поранення командувача 1-м Українським фронтом, генерала армії Миколи Ватутіна. 29 лютого 1944 року, поблизу села Милятин на Рівненщині, відділ УПА під командуванням чотового Мороза (Ілярій Офуд) влаштував засідку на колону радянських автомобілів.
Метою повстанців був не конкретно генерал, а захоплення "язика" та продовольства. Однак випадково в засідку потрапив автомобіль, в якому їхав Ватутін. В результаті бою генерал був важко поранений і згодом помер у київському шпиталі. Ця подія мала велике пропагандистське та моральне значення, показавши, що навіть найвище радянське командування не може почувати себе в безпеці на українській землі.

Бій біля села Зіболки
Це зіткнення відбулося 22 березня 1945 року поблизу села Зіболки (нині Львівська область). Відділ УПА «Галайда І» під командуванням Василя Василяшка зіткнувся із значними силами ворога – двома полками Червоної армії та спецвідділами НКВС.
Радянські війська мали на меті знищити або оточити повстанців, але зіткнулися з відчайдушним опором та вмілою тактикою УПА. Повстанці успішно відбили 11 атак противника. Завдяки героїзму та злагодженим діям, відділу УПА вдалося вирватися з оточення, завдавши ворогу відчутних втрат: за різними даними, радянські війська втратили до 480 вбитими та кілька сотень пораненими. Серед загиблих були і старші офіцери (2 полковники і 3 майори НКВС були поховані у Жовкві наступного дня).
Втрати УПА також були значними — загинуло близько 40 вояків, 18 було поранено, але жоден не потрапив у полон. Цей бій увійшов в історію як приклад мужності та військової майстерності УПА, яка навіть у нерівних умовах могла перемагати регулярні та переважаючі сили окупантів. Він продемонстрував, що дух боротьби українців є незламним.

𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗

Битви УПА: антирадянська визвольна війна

🟥 Історія Української Повстанської Армії сповнена великих та малих боїв, але два зіткнення займають особливе місце як приклади героїзму та військової майстерності в національно-визвольній війні проти більшовизму, а саме: Бій під Гурбами та Бій під Лешньовом.

Бій під Гурбами
Це було найбільше відкрите зіткнення УПА з внутрішніми військами НКВС СРСР, яке відбулось в лісовому масиві поблизу сіл Гурби та Антонів (Рівненщина), з 21 по 25 квітня 1944 року.
Тоді радянські війська намагалися оточити та знищити велике угруповання повстанців. Бої були надзвичайно жорстокими. Упівці проявили неабияку стійкість та тактичну винахідливість. І попри значні втрати з обох сторін, УПА вдалося здійснити організований прорив з оточення. Це був стратегічний успіх, який продемонстрував здатність УПА вести великі військові операції та зберіг основні сили для подальшої боротьби.

Бій під Лешньовом
Це ще один приклад успішної тактики УПА проти значно переважаючих сил НКВС. Відбулось воно поблизу села Лешнів (нині Бродівський район Львівської області), 27-28 квітня 1944 року.
Тоді зіткнулись кілька сотень повстанців УПА (курінь «Лева») проти полку НКВС. Радянські війська намагалися заблокувати просування повстанців. Упівці застосували класичну партизанську тактику: засідки, швидкі удари та маневри. Вони вміло використовували місцевість та погодні умови. В результаті бою повстанці завдали НКВС відчутних втрат і зуміли вийти з району зіткнення, продовжуючи свій рейд. Цей бій ще раз підтвердив ефективність партизанських методів боротьби у протистоянні з регулярними військами.

𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗

Історичні та героїчні бої «Азову»
(Частина друга)

Після успішного звільнення Маріуполя у червні 2014 року, Азов продовжив захищати місто та приазовський напрямок. Однією з найважливіших та найзапекліших операцій стала Широкинська операція, яка мала критичне значення для утримання міста.

План та проведення операції
10 лютого 2015 року полк «Азов» за підтримки інших підрозділів ЗСУ розпочав наступальну операцію. Метою було відсунути лінію фронту, взяти під контроль Широкине та інші навколишні населені пункти і забезпечити надійну буферну зону для Маріуполя. Сили «Азову» вели три напрямки атаки на такі населені пункти: Широкине, Павлопіль та Комінтернове.

На момент початку наступу 10 лютого в Азові все йшло за планом: до 10-ї ранку підрозділ зайняв ключові позиції. У Павлопіль заходили перша рота полку «Азов» під командуванням Редіса та азовська розвідка, також вони мали отримати підтримку у вигляді трьох танків Збройних сил України, проте в останні години перед наступом техніку давати відмовилися. Але втім Азовці вирішили заходити у Павлопіль, третя рота під командуванням Гала тоді заходила у Комінтернове, а друга під командуванням Кірта – у Широкине. Відбувалась досить серйозна сутичка – з ворожими танками, з артилерією, але селища все-таки зачистили та успішно в них укріпилися.

14 лютого – день масованої атаки на позиції, який приніс Азову трагічні втрати.
Наступ на наші сили почався о 6-й ранку із Саханського перехрестя. Основна маса штурмовиків йшла за посадкою, бронегрупа чекала на прихід піхоти. Всі точки сепаратистів було дуже погано видно з командного пункту на «Маяку». Противник протягом перших годин бою зайняв домівки на початку вулиці Логозинського. За словами Черкаса, перевага у важкій техніці з боку сепаратистів давалась взнаки, і завдяки цьому вони змогли поглибитись практично в центральні вулиці Широкиного
Сили обох сторін 14 лютого перехрестились у самому селі. Працювати будь-якою зброєю було важко, бо по одній вулиці йшли наші бійці, з паралельної вулиці – сили противника. Протистояння відбувалося в контакті до 30 метрів. Все ж, противник, побачивши як успішно бійці Азову знищують їх техніку і не може взяти висоту, на якій розміщувались наші основні сили, закріпився на перших двох вулицях. Там всюди були бліндажі та укріплення, в стратегічному плані наші війська мали перевагу.

На п’ятий день проведення операції (15 лютого) у її хід втрутилися так звані «мирні Мінські перемовини». Через які почалися ротації і Азов вивів звідти частину другої роти та частково третю, але можна з упевненістю сказати, що станом на 18-19 лютого, підписане на днях Мінське перемир’я на ситуацію у Широкиному не поширювалося. Азов же продовжив міцно тримати оборону та укріплявся в Широкино.

𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗

Правый Календарь Боевых Подвигов -  это яркие акции протеста, дерзкий плевок в систему, зафиксированные события непрерывного противостояния оппозиции супротив угнетателей и эксклюзивные истории!
👉🏻🛡️⚔️🛡️⚔️🛡️⚔️🛡️⚔️🛡️👈🏻

Історичні та героїчні бої «Азову»
(Частина перша)

Історія бойового шляху полку (тепер бригади) «Азов» сповнена героїчних сторінок, але однією з ключових подій, що визначила подальшу долю розвитку полку, стало 13 червня 2014 року, коли підрозділ відіграв ключову роль у операції з визволення Маріуполя.

Передісторія
Навесні 2014 року Маріуполь був захоплений проросійськими бойовиками, які тероризували місцеве населення та намагалися "звільнити" всі корінні території так званої "ДНР" ("Донецької народної республіки"). Місто було паралізоване, а державні силові структури — деморалізовані.
9 травня колона 72-ї бригади зруйнувала барикади, які терористи поставили в місті, й увійшла до Маріуполя. Проте озброєні проросійські бойовики вчинили опір. Тоді, щоб уникнути ескалації конфлікту та не допустити великої кількості жертв серед місцевого населення, було ухвалено рішення про тимчасове виведення бійців Національної гвардії з міста.

План та проведення операції
13 червня 2014 року на світанку українські силовики почали успішну операцію зі звільнення Маріуполя, в якій брав участь спецпідрозділ МВС «Азов», при підтримці суміжних підрозділів.
Штурм розпочався близько 5-ї години ранку. Метою було взяття відділення банку на вулиці Грецькій, де бойовики влаштували свій штаб.
Просування наших військ здійснювалося досить стрімко. Бій тривав декілька годин. Під час штурму було ліквідовано ключові опорні точки ворога, знищено техніку, відновлено контроль над усіма захопленими спорудами, зокрема будівлею міської ради, «укріпрайоном» на вулиці Грецькій.

За підсумком спецоперації було ліквідовано кілька терористів та кілька десятків злочинців затримано, ніхто з цивільних мешканців під час проведення операції серйозно не постраждав. Увечері, 13 червня, над Маріуполем знову замайорів синьо-жовтий прапор.

𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗

"Азов": Сучасні Герої і жива легенда
(Частина третя)

Окрім незламності на полі бою та високого професіоналізму, бригада «Азов» відома своїм глибоким зв’язком із національною культурою та рідною вірою. Хоча підрозділ об’єднує воїнів різних конфесій (християн, рідновірів, атеїстів), елементи язичницької традиції відіграють важливу роль у формуванні світогляду та бойового духу багатьох азовців.

Повернення до Витоків
Для частини бійців Азову рідна віра — це свідоме повернення до духовного коріння українського народу, його сили та незламності. Вони бачать прямий зв’язок між предками, які шанували Перуна та Велеса, та сучасними захисниками України.

Язичницькі цінності, зокрема культ воїна, честь, відвага та боротьба за свою землю і рід, ідеально вписуються у військову етику Азову. І це створює міцний моральний стрижень та допомагає бійцям долати страх.
Використання давніх слов’янських символів — "Чорне Сонце", тризуб і різні рунічні знаки — є поширеним явищем серед бійців. Ці символи слугують не просто прикрасами, а оберегами та виразниками ідей.

Духовне життя в бригаді не обмежується лише особистими переконаннями. Воно проявляється і в колективних ритуалах:
Час від часу проводяться обряди посвяти новобранців, що символізують прийняття їх у велику сім'ю воїнів та побратимів.
Важливою частиною є вшанування пам'яті загиблих. Язичницькі обряди поминання, які проводяться на природі, біля вогню, допомагають пережити втрати та зміцнюють віру в те, що душі героїв приєднуються до війська предків.
Були випадки освячення зброї та бойових прапорів за давніми традиціями, що додає сакрального значення боротьбі.

Приклад Азову демонструє, що сучасна українська армія може поєднувати високий професіоналізм із глибоким духовним корінням. Елементи рідної віри та язичницькі обряди не заважають, а навпаки — допомагають бійцям знаходити внутрішню силу, зміцнюють їхній дух та ідеологічну стійкість у боротьбі за незалежність України.

𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗

Андрій Мельник: Діяч, дипломат і лідер ОУН

Андрій Мельник (1890–1964) — визначна постать в українському націоналістичному русі, соратник Євгена Коновальця та багаторічний голова Організації Українських Націоналістів. Його внесок у боротьбу за незалежність України, хоч і менш радикальний, ніж у його опонентів в ОУН(Б), залишається значущим.

🇺🇦 Мельник був військовим діячем ще з часів Першої світової війни. Він служив офіцером в австро-угорській армії, а потім активно брав участь у національно-визвольній боротьбі 1917–1921 років. Він був одним із керівників Української військової організації (УВО) — підпільної військової структури, створеної після поразки УНР для продовження боротьби.

Після вбивства Євгена Коновальця радянськими спецслужбами у 1938 році Андрій Мельник очолив ОУН. А також був обраний Головою Проводу Українських Націоналістів.
Його лідерство відзначилося прагненням до дипломатичних контактів із європейськими державами, зокрема з Німеччиною, та більш консервативними методами досягнення незалежності. Це призвело до розбіжностей всередині організації з більш радикальним крилом під керівництвом Степана Бандери, що у 1940 році вилилося в розкол ОУН на ОУН(М) та ОУН(Б).

🟦 Діяльність під час Другої світової війни
Під час Другої світової війни ОУН(М) також вела активну діяльність. Мельниківці виступали за співпрацю з Німеччиною, сподіваючись на її підтримку у створенні незалежної української держави. Однак після проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року та початку німецьких репресій Мельник, як і Бандера, був заарештований та ув'язнений до концтабору Заксенгаузен.
Представники ОУН(М) також брали участь у формуванні підрозділів, які згодом увійшли до УПА, хоча їхня роль в ній була менш помітною, ніж у бандерівців.

Післявоєнна діяльність та спадщина
Після війни Андрій Мельник продовжив очолювати ОУН(М) в еміграції, виступаючи за консолідацію української діаспори та захист українських інтересів на міжнародній арені. І помер 12 лютого 1964 року в місті Кьольні (Німеччина). Він був похований на відомому цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені.

𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗

Олдовые акции
Лекции и статьи
Национал Социализм

Атака 2.0
Атака 2.0
Атака 2.0

"Азов": Сучасні Герої і жива легенда
(Частина друга)

🌊У період з 2015 по 2022 роки підрозділ активно розвивався, вдосконалювався та доукомплектовувався. Була розроблена і вдосконалена власна система відбору і навчання новобранців. Активні тренування, ротні та батальйонні злагодження, курси сержантів і офіцерів зробили Азов одним з найбільш професійних і підготовлених підрозділів української армії. Крім того, Азов активно брав участь в оборонних діях на лінії зіткнення. Снайперські групи ОЗСП «Азов» виконували завдання зі спеціальної, загальновійськової розвідки та контрдиверсійної боротьби в зоні проведення АТО/ООС.

Оборона Маріуполя
У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення росії, саме Азов став символом щита Маріуполя. З перших днів оборони міста бійці полку вели запеклі бої проти переважаючих сил ворога. Коли навколо залишилися лише руїни, вони продовжували тримати оборону на території заводу «Азовсталь». Боротьба за Маріуполь тривала понад 80 днів. Майже без води, їжі та під постійними бомбардуваннями, азовці тримали оборону до останнього. Їхній подвиг увійшов в історію не лише України, а й усього світу — як приклад справжньої жертовності та героїзму.

Відновлення та масштабування підрозділу
У квітні того ж року, перебуваючи в оточеному Маріуполі, офіцери Азову створили підрозділ в околицях Запоріжжя, який фактично увійшов до складу ОЗСП «Азов». Цей підрозділ складався з добровольців та азовців, які опинилися поза межами Маріуполя на початку вторгнення.
І також поки основні сили билися в Маріуполі, ветерани та активісти азовського руху почали формувати нові добровольчі підрозділи, наприклад:
ССО «Азов» Київ: Створений у перші години вторгнення Андрієм Білецьким та ветеранами Азову як підрозділ Територіальної оборони, він відіграв дуже важливу роль в обороні Києва та Київської області. Пізніше він був переформатований на окремий підрозділ Сил спеціальних операцій (ССО «Азов-Київ»).
ССО «Азов» Харків: Офіційно сформований 29 травня 2022 року, цей підрозділ негайно включився в бойові дії на Харківщині, беручи участь у визволенні області від окупантів.

🇺🇦 Пізніше ці добровольці стали основою для відновлення та масштабування Азову. І в лютому 2023 року ОЗСП «Азов» став 12-ю бригадою спеціального призначення «Азов» у складі Національної гвардії України.
А 7 березня 2025 року на основі 12-ї бригади було створено 1-й корпус Національної гвардії України «Азов».
Весь цей період і до сьогоднішнього дня, Азов бере активну участь у захисті нашої держави на різних напрямках, де успішно здійснює оборонні та контрнаступальні дії. Це підтверджує зростання бойових можливостей та важливість підрозділу для Сил оборони України.

𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗

Михайло Вітушко: Лідер білоруського антикомуністичного опору

🟥 5 листопада виповнюється 118 років від дня народження Михайла Опанасовича Вітушки (біл. Міхал Апанасавіч Вітушка), одного з ключових лідерів білоруського антирадянського руху у XX столітті. Влада декілька разів проголошувала про вбивство чи захоплення Вітушка, але рух спротиву діяв і далі. І тому довгий час у білоруській діаспорі ходили чутки, що він живий і продовжує керувати підпіллям з-за кордону.

🇧🇾Початок боротьби
З приходом радянської влади на Західну Білорусь у 1939 році Вітушка активно включився в підпільну боротьбу. Під час німецької окупації він співпрацював із білоруською адміністрацією, намагаючись використати будь-яку можливість для створення основ білоруської державності. У цей період він був пов'язаний з Білоруською самообороною та іншими націоналістичними організаціями.

🇧🇾 Створення "Чорного кота" та партизанська війна
Після вигнання нацистів і повернення Червоної армії Вітушка очолив найвідоміше та найзагадковіше антирадянське формування — "Чорний кіт" (біл. "Чорны кот"). Це був військово-диверсійний батальйон, створений на базі 1-го штурмового взводу Білоруської Крайової Оборони (БКА).
Основним завданням загону була організація широкомасштабного партизанського руху в глибокому тилу радянських військ на території Білорусі, а також координація розрізнених груп опору. "Чорний кіт" проводив диверсії на залізницях, знищував лінії зв'язку, атакував невеликі радянські гарнізони та загони НКВС.

Існують різні свідчення про долю Вітушки: за свідченням деяких він продовжував боротьбу в Білорусі аж до 1956 — інші ж стверджують, що його було там вбито. Згідно з іншими джерелами, він перебрався спочатку до Польщі, потім до Західної Німеччини. Пізніше змінив ім'я й працював в одній з західних спецслужб, під підробленими німецькими та польськими документами відвідував Білорусь. За свідченням Європейського радіо для Білорусі, Вітушко помер у Німеччині 27 квітня 2006 р. Його ім'я досі оточене легендами, а його боротьба проти радянської окупації залишається важливою частиною білоруської національної історії.

𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗

"Азов": Сучасні Герої і жива легенда
(Частина перша)

🌊 Навесні 2014 року, коли країна-терорист анексувала Крим і розв'язала війну на Донбасі, державні силові структури України були ослаблені. Тоді на захист країни стали тисячі добровольців. Батальйон патрульної служби міліції особливого призначення "Азов" був заснований 5 травня 2014 року в Бердянську. Його кістяк склали активісти українських патріотичних та націоналістичних організацій, футбольні фанати та просто небайдужі громадяни.

Ключова подія: Найважливішим етапом початкової історії Азову стало звільнення Маріуполя 13 червня 2014 року. Ця операція продемонструвала військову майстерність азовців і принесла їм всеукраїнську славу.
Завдяки своїй ефективності та дисципліні, у вересні 2014 року батальйон "Азов" був переформатований у полк, а згодом увійшов до складу Національної гвардії України.
Після звільнення Маріуполя полк продовжував боронити місто та прилеглі території, зокрема 4 серпня 2014 року Азов у взаємодії з Збройними силами України звільнив місто Мар’їнка від терористів та брав участь у важких боях за Широкине у 2015 році, що стало ключовим для утримання міста.

Народжений у буремні дні 2014 року, Азов вже на самому початку свого шляху показав високу мотивацію та ефективність і швидко перетворився з добровольчого батальйону на елітну військову одиницю, що стала одним з головних символів українського опору.

𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗

ОУН: Історія борців за незалежність
(Частина друга)

В умовах підпільної та партизанської боротьби Організація Українських Націоналістів (ОУН) та Українська Повстанська Армія (УПА) не могли розраховувати на централізоване постачання зброї. Їхній арсенал був строкатим відображенням епохи Другої світової війни та унікальних методів здобування спорядження.

Повстанці використовували два основні шляхи:
Трофеї з поля бою: Після великих боїв або засідки на колони ворога повстанці збирали кинуту або захоплену зброю та амуніцію.
Власні зброярні: В лісах були облаштовані підпільні майстерні, де ремонтували трофейну зброю, виготовляли набої, гранати та навіть примітивні міномети.

Арсенал УПА був дуже різноманітним, оскільки включав зброю різних армій світу, які воювали на території України:

Радянська зброя: Найбільш поширеною була зброя радянського виробництва, яку захоплювали під час відступу Червоної армії у 1941 році та в боях з НКВС:
Гвинтівки Мосіна (трилінійки);
Пістолети-кулемети ППШ-41 та ППС-43;
Кулемети Дегтярьова (ДП, ДС-39);
Пістолети ТТ та револьвери Наган.

Німецька зброя: Після переходу ОУН на антинімецькі позиції та в боях із Вермахтом, до рук повстанців потрапляло німецьке озброєння:
Карабіни Mauser 98k;
Пістолети-кулемети MP-40;
Кулемети MG-34 та MG-42;
Протитанкові засоби, зокрема "Фаустпатрони".

Інше озброєння: В обмеженій кількості використовувалися також польська, чеська, угорська, і навіть трофейна американська та британська зброя, що постачалася іншим арміям.

𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗

Правый Календарь Боевых Подвигов -  это яркие акции протеста, дерзкий плевок в систему, зафиксированные события непрерывного противостояния оппозиции супротив угнетателей и эксклюзивные истории!
👉🏻🛡️⚔️🛡️⚔️🛡️⚔️🛡️⚔️🛡️👈🏻

Олдовые акции
Лекции и статьи
Национал Социализм

Атака 2.0
Атака 2.0
Атака 2.0

ОУН: Історія борців за незалежність
(Частина перша)

🟦 ОУН була заснована у Відні в 1929 році з чіткою метою: здобуття і захист суверенної Української Держави на всіх етнічних землях. Її ідеологія ґрунтувалася на засадах інтегрального націоналізму, який проголошував націю найвищою цінністю, а співпрацю з окупаційними режимами — неприпустимою.
Хоча були й ті хто припускав можливість співпраці з тими чи іншими великими на той час державами, більша частина провідників ОУН вважали, що досягти цієї мети можна лише через революційну боротьбу та збройний опір проти всіх ворогів української справи. Цей радикальний підхід виник як відповідь на поразки національно-визвольних змагань 1917-1921 років та поділ українських земель між Польщею, СРСР, Румунією та Угорщиною.

Подвиги та Діяльність
Діяльність ОУН була різноманітною і включала:
Збройний опір: ОУН проводила диверсійні акції та саботаж проти польської адміністрації на Західній Україні у 1930-х роках, бойкотувала державні монополії та школи.
Ліквідації: Організація вдавалася до атентатів (замахів) на представників окупаційної влади, щоб привернути увагу світової спільноти до українського питання.
Створення УПА: Під час Другої світової війни члени ОУН (переважно крила ОУН(Б) під проводом Степана Бандери) стали ядром Української Повстанської Армії (УПА), яка вела партизанську війну на декілька фронтів. Важливо зазначити, що УПА об'єднала в своїх лавах різні українські патріотичні сили: до неї приєднувалися представники інших націоналістичних рухів, зокрема представники ідеї гетьманщини, вояки "Поліської Січі" Тараса Бульби-Боровця та інші борці, які визнавали єдину мету — незалежну Україну.
І одним із найвідважніших кроків було проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року у Львові, за що німецька окупаційна влада заарештувала багатьох членів ОУН, включно зі Степаном Бандерою.

𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗

🇺🇦🇺🇦 Сьогодні свій день народження міг би відсвяткувати Дмитро Коцюбайло на позивний "Да Вінчі".

1995-2023 🕯

Навіки Слава!🫡

Листопадовий чин: Утворення Української Держави на Галичині

В ніч з 31 жовтня на 1 листопада Українськими Січовими Стрільцями було захоплено місто Львів. Цього ж дня, на території Галичини була проголошена Українська Держава, а над вулицями здійнявся синьо-жовтий прапор.

Але поляки, які вважали Львів та Галичину своєю землею, якою вона вочевидь не є, та вже мріяли про включення її у "Другу Річ Посполиту", не змирилися з утворенням на цих теренах української державності, та вже цього ж дня, між поляками та українцями почалися сутички.

𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗