Михайло Вітушко: Лідер білоруського антикомуністичного опору
🟥 5 листопада виповнюється 118 років від дня народження Михайла Опанасовича Вітушки (біл. Міхал Апанасавіч Вітушка), одного з ключових лідерів білоруського антирадянського руху у XX столітті. Влада декілька разів проголошувала про вбивство чи захоплення Вітушка, але рух спротиву діяв і далі. І тому довгий час у білоруській діаспорі ходили чутки, що він живий і продовжує керувати підпіллям з-за кордону.
🇧🇾Початок боротьби
З приходом радянської влади на Західну Білорусь у 1939 році Вітушка активно включився в підпільну боротьбу. Під час німецької окупації він співпрацював із білоруською адміністрацією, намагаючись використати будь-яку можливість для створення основ білоруської державності. У цей період він був пов'язаний з Білоруською самообороною та іншими націоналістичними організаціями.
🇧🇾 Створення "Чорного кота" та партизанська війна
Після вигнання нацистів і повернення Червоної армії Вітушка очолив найвідоміше та найзагадковіше антирадянське формування — "Чорний кіт" (біл. "Чорны кот"). Це був військово-диверсійний батальйон, створений на базі 1-го штурмового взводу Білоруської Крайової Оборони (БКА).
Основним завданням загону була організація широкомасштабного партизанського руху в глибокому тилу радянських військ на території Білорусі, а також координація розрізнених груп опору. "Чорний кіт" проводив диверсії на залізницях, знищував лінії зв'язку, атакував невеликі радянські гарнізони та загони НКВС.
Існують різні свідчення про долю Вітушки: за свідченням деяких він продовжував боротьбу в Білорусі аж до 1956 — інші ж стверджують, що його було там вбито. Згідно з іншими джерелами, він перебрався спочатку до Польщі, потім до Західної Німеччини. Пізніше змінив ім'я й працював в одній з західних спецслужб, під підробленими німецькими та польськими документами відвідував Білорусь. За свідченням Європейського радіо для Білорусі, Вітушко помер у Німеччині 27 квітня 2006 р. Його ім'я досі оточене легендами, а його боротьба проти радянської окупації залишається важливою частиною білоруської національної історії.
𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗
🟥 5 листопада виповнюється 118 років від дня народження Михайла Опанасовича Вітушки (біл. Міхал Апанасавіч Вітушка), одного з ключових лідерів білоруського антирадянського руху у XX столітті. Влада декілька разів проголошувала про вбивство чи захоплення Вітушка, але рух спротиву діяв і далі. І тому довгий час у білоруській діаспорі ходили чутки, що він живий і продовжує керувати підпіллям з-за кордону.
🇧🇾Початок боротьби
З приходом радянської влади на Західну Білорусь у 1939 році Вітушка активно включився в підпільну боротьбу. Під час німецької окупації він співпрацював із білоруською адміністрацією, намагаючись використати будь-яку можливість для створення основ білоруської державності. У цей період він був пов'язаний з Білоруською самообороною та іншими націоналістичними організаціями.
🇧🇾 Створення "Чорного кота" та партизанська війна
Після вигнання нацистів і повернення Червоної армії Вітушка очолив найвідоміше та найзагадковіше антирадянське формування — "Чорний кіт" (біл. "Чорны кот"). Це був військово-диверсійний батальйон, створений на базі 1-го штурмового взводу Білоруської Крайової Оборони (БКА).
Основним завданням загону була організація широкомасштабного партизанського руху в глибокому тилу радянських військ на території Білорусі, а також координація розрізнених груп опору. "Чорний кіт" проводив диверсії на залізницях, знищував лінії зв'язку, атакував невеликі радянські гарнізони та загони НКВС.
Існують різні свідчення про долю Вітушки: за свідченням деяких він продовжував боротьбу в Білорусі аж до 1956 — інші ж стверджують, що його було там вбито. Згідно з іншими джерелами, він перебрався спочатку до Польщі, потім до Західної Німеччини. Пізніше змінив ім'я й працював в одній з західних спецслужб, під підробленими німецькими та польськими документами відвідував Білорусь. За свідченням Європейського радіо для Білорусі, Вітушко помер у Німеччині 27 квітня 2006 р. Його ім'я досі оточене легендами, а його боротьба проти радянської окупації залишається важливою частиною білоруської національної історії.
𝚗𝚎𝚠 𝚝𝚛𝚊𝚍𝚒𝚝𝚒𝚘𝚗