Зловив себе на думці, коли переглядав реплеї після останніх праків: більшість топ-ранг гравців - це просто ментальний непотріб, який ніколи нічого в житті не виграє.

Вибачте, але без соплів.

ЯКЩО ВІД ЧИТАННЯ ЦЬОГО ТЕКСТУ У ВАС ПОЧИНАЄ ПАЛАТИ ДУПА ЧИ ВИНИКАЄ БАЖАННЯ ПОПЛАКАТИ — МОЖЕТЕ ОДРАЗУ ЛІВАТИ З КАНАЛУ, ВИ ПРОФНЕПРИДАТНІ.

Коли я дивлюся на лідерборд чи чергових «геніїв» типу умовного ABLа, які мають йобнутий мувмент, дають хайлайти і тримають вінрейт під 70%, але приходять в який раз в нову команду і розвалюють її, я бачу не перспективних чемпіонів. Я бачу ігрових інвалідів із нульовим командним потенціалом.

Високий мікро-скіл - це найбільше прокляття молодого задрота. Воно робить його тупим, ледачим і невиправно самовпевненим.

Коли ти звик вигравати лінії суто на рефлексах, твій мозок нахуй засинає. Тобі не треба думати. Ти звикаєш до того, що будь-яку свою тактичну тупість, будь-яке агресивне лайно, в яке ти влітаєш, ти можеш «виправити» м'язами пальців. Ти залітаєш у найбезглуздіші файти, граєш так, ніби проти тебе на карті бігають боти, і це працює... доки ти граєш у пабліку. Ти щиро віриш, що ти - бог цієї гри, а інші п'ять чоловік у твоєму ДС - це просто фон, який має молитися на твої муви.

А потім ви заходите на праки проти навіть не самої сильної системи. Проти челів, які мають такий самий жорсткий скіл, але при цьому в них ще й увімкнені мізки.

І ось тут тобі настає повний, БЕЗАЛЬТЕРНАТИВНИЙ ПИЗДЕЦЬ.