За весь час я сплела лише 4 силянки. Дві з яких виготовлені для прекрасної дівчини, одна (найперша) взагалі була сплетена на волосіні (сама від того в шоці, як я могла то зробить) і остання все ще не готова за задумкою (лишилось додати чорниці).
Коли я плела силянку для моєї чарівної замовниці, то згадала її слова про колекцію силянок, що додало мені більше енергії та захвату від роботи. Адже саме мої силянки стануть першими в її колекції! Це така честь! Та таке щастя для мене!
Зараз це щастя згадалось знову. І перейшло в смуток. Адже в кожної дівчини могли вже бути колекції традиційних прикрас з віком до 200 років, чи навіть більше. Могли б бути. Але історія нашої країни нагадує про багато спроб (нажаль зачасту вдалих) знецінення нашої культури та знищення наших культурних надбань.
І мій смуток наразі через те, що я не маю свого скарбу, збереженого через покоління. Адже колись він був! Бо не було в нашій державі хати, де б дівчина чи доросла жінка не мали хоча б одного намиста. Але ті старовинні прикраси збереглися не у всіх.. І це так трагічно...
Коли я плела силянку для моєї чарівної замовниці, то згадала її слова про колекцію силянок, що додало мені більше енергії та захвату від роботи. Адже саме мої силянки стануть першими в її колекції! Це така честь! Та таке щастя для мене!
Зараз це щастя згадалось знову. І перейшло в смуток. Адже в кожної дівчини могли вже бути колекції традиційних прикрас з віком до 200 років, чи навіть більше. Могли б бути. Але історія нашої країни нагадує про багато спроб (нажаль зачасту вдалих) знецінення нашої культури та знищення наших культурних надбань.
І мій смуток наразі через те, що я не маю свого скарбу, збереженого через покоління. Адже колись він був! Бо не було в нашій державі хати, де б дівчина чи доросла жінка не мали хоча б одного намиста. Але ті старовинні прикраси збереглися не у всіх.. І це так трагічно...