Мигаль Чикивдя


Гео и язык канала: не указан, не указан
Категория: не указана


Русинські стихы📃
Историчнї и етноґрафічнї очеркы про Карпатськых Русинӯв тай Подкарпатя📃
Мигаль Чикивдя - русинськый поет из Березникӯв. Зберач народного фольклору.
ЛІТЕРАТУРНЫЙ САЙТ - https://issuu.com/tchikiwdyamv.rysin

Связанные каналы

Гео и язык канала
не указан, не указан
Категория
не указана
Статистика
Фильтр публикаций




  ПЕРВЫЙ СНЇГ
Адде падав дощ. Пак прōлітав и первый снїг сий осени. Было тото рано, пару минут. Ясно, ож и хōть мало землі ни укрыв, а як падав так и топив ся. Хыба видко ми было из дōмӯв, ож выще Черенины мало быв укрыв вирьха. Айбо як упав, так ся наскоро й потопив.
   Было тото тыждинь назад. Днись уже 26. новембра, а снїгу ищи ни є. Но ни є снїгу лише у Березниках, у селі. Полонина уже пōвнōстю ся укрыла білым папланом. Видїв, ож и на Куртацькӯй запало было усьо снїгом. А на другый тыждинь уже зима. Настоящого первого снїгу ищи ни было, тай ба ци буде первых днӯв децембра? Видит ми ся, ож ньет, айбо увидиме пак.
   Хоче ми ся дуже, убы зацїпило, упав снїг, и так ся держало. Снїг из морозом є май ліпше. А инак попаде, пак ся наскоро потопит, та лиш калы путями а болотя. Нинавижу, кōй упаде читавый, а дальше типлота. Та така лопыцанка, што най Бог заварує выд того.
   Айбо снїг точно, як упаде, того ся дне й потопит. Лиш лишат ся за ним болотята. Ипен того дне на вто ся ни твориш, а здриш дōкі вӯн паде,  як файно на двōрі. Як вшитко ся біліє, як постелит ся на траву білый покрōвиць, а дерева на ся натігавут білиньку шубу. Но ци ни красно тоды? Хōть ни много, айбо всьо руно. Тоды гріх ни зробити пару обращикӯв тōй красоты. Красоты у карпатськōму краю.
  Но погода, сятила бы ся, так ся мінят, што и ни знаєш, коли тот снїг буде. Тямлю, первый снїг быв упав, кōй ищи ся листя фест держало на деревах. Май затямло ся ми ищи зеленоє листя грезна у снїгу тай плоды айвы. Тото было ищи у септембрі. Айбо пō тӯй студини, зась пак было тепло. Было так, ож снїг падав на Митря, по Михайлю, коли-як. Айбо ни пōмню, убы кōй упав, та держав ся пару днӯв. Ба як буде сього рōку? Увидиме...

М.Чикивдя


Годнї сте читати туй - https://issuu.com/tchikiwdyamv.rysin/docs/_


***
Цуря - п`ōвнї шіфон`ы,
Ōбув сме купили.
А давно наші бабк`ы,
Всьо в ручн`у робили.
Бо ни были дубльонк`ы,
Даже хōть и т`унї.
Завто чилядь до зимы
Паровала г`унї.
Так ми ч`унно, ож тоды
В постол`ах ходили,
Из кол`ōпняных ниток
Сорочечкы шили.
Всї кол`ōпнї на терл`ицю,
Пак дїлили кл`оча,
Тоды щіть й пряди руками -
Цїла нӯч робоча.
Убы было полотно,
Ґазда справит кр`осна.
И сор`очкы, и вер`еты -
Всього было доста.
Жоны дома й ст`упы мали,
Чинили хōл`ōшнї,
Могли гунї, г`уйōші,
Бо были вал`ōвшнї.
Мали п`ōлькы, віґан`ы,
А люди - бачм`аґы.
На нидїлю сорочкы,
И файні надр`аґы.
Ой таланту наші жоны,
Кӯлько пōвно мали,
Бо тоды ōни ушитку
Файту убирали!

М.Чикивдя


Б У М Б У Р І Ш КЫ
Иван Петровці
**
  За первої войны чилядь мала страшну біду: ни было што істи, ани в што ся одїти.
  Юра Вирьховый ни знати чого пӯшōв до Иршавы, та ся тамкы заблудив на тинитōві.
  На подаякых гробах увідїв домак нōві а файні пантликы, з понаписованыма на них ороньом буквома.
  Юра ся сюды-туды пōвбертав, и вже за якусь минуту-дві мав пōвну тайстру того разноцвітастого пантличя.
  Дома шіковна Юрова жона з аттого ороньового а дуже мняккого пантличя изшила собі будюговы, Юрови гатї, тай дїточкам подешто спӯдньоє.
  Майперва, а майнипорядна сусїдка тото запримітила, та вповіла шандарам, и вни ся прийшли пересвідчити.
- Ниправда тото, - говорила ся загыкувучи уд страху Юрова
жона.
- Но, кидь на вас наговорили бріхню, та най увидиме, - вповіли
шандаре.
  Та пак што сигіняшна жона мала чинити – заголила спереду віган и тамкы просто ниже пупа ороньовыма буквома ся дало прочитати: “Удпочивай тихо у сятӯм покойи ”.
  А кōй Юра Вирьховый спустив дольӯ пачмагы, та на самому передку гати ороньовыма буквома было написано: “Устанеш товды, кōй божый янгел затрубить !”...


Б У М Б У Р І Ш К Ы
(Иван Петровцї)

Истōрія за русинськый сїмейный живот
***
Бывало мнōгі молодї пары ся побирали ни тōму, ож ся любили,
ай на розказ няня й мамы – изза зимлї, изза маєткӯв.
И вто цїлоє село знало, ож де ся зыйшли, ōбы обєднати зимлї ци маєткы, а жили без любови меже сōбōв.
Тай кидь у такӯв хыжи чōлōвік ци жона збитїжнїли, та вто лем на око ся такоє жаловало, иппен на око ся за нього й старали, шкодовали го.
Щи и в народнӯв спӯванцї ся за йсе спӯвать:

Загнала чōлōвіка на лїкы,
Ōбы ся ни вернув навікы.

Так ся говорило й тоды, кōй жона мала другого, а свого чōлōвіка, а ни дозирала, а ни честовала.
Но, тай за кажду сїмю ся знало, ож де ”командїрь” жона, а де – чōлōвік. Вто было видко по всьōму. Кидь казали, ож тоты дїти суть Гафійины, та йсе значило, ож Гафія Шаланканя в тӯв cїмйи головна – жона має май твердый характер, ги кōй чōлōвік.
А наші дїды а прадїды мали дїточок, ги кōй насїня в огӯркови: шість-сїм ся й ни раховало – рахунок ся зачинав ōд дисятьох! – мнōгі родины мали и по шішнадцьить-сїмнадцьить дїточок. Аборт было робити ни мом – смертелный гріх ! – кидь ся з божив пōмōчив напрастало на сись світ тото дїтинча, та вже мусїло жити кӯлько му пан Бог выдїлив. Подакотры матери й ни знали вшыдкым дїтьом имена. Кидь было треба дашто зробити, та мати, ся ани задумувучи, гōйкала:
- Ану ты, чорноє а кучирявоє, авадь – ты, замащеноє а окатоє, пōйте бавити аццисе піцїцькоє !
Анця Дубрӯська из осӯйськых Лазӯв мала онь вӯсьӯмнадцятеро дїточок, и кōй треба было йих кликати вбы йшли істи, та лем даз сїмом гōйкнула:
- Анно, Маріє, Петре, Юре, Иване, Андрію, Юлано, Митю.., пōйте істи, - тай бӯлше ни гойкала, бо знала ож за сими й гинтоты другі прибіжать.


ШТО РОБИЛИ ИЗ ЛИСТОМ?
Єднōв из главных еколоґічных хыб, котра ся докыват до каждого, тото є паліня листя тай буряну. Еколоґы фурт гōвōрят про шкōду выд того дыму. Ищи выд огнища може ся имити паллаґ та пӯти пожар, тай є ищи много другых наслідкӯв. На днешный динь принято читаво "еколоґічных закōнӯв", на пӯдставі якых повысили штрафы. Типирь чилядня пувість, ож, а де го дїти, мусай палити, инак тото ни буде. Ясноє дїло, компосты правити у нас ищи ни зачали, еколоґічнї звїданя, жаль, сут про нас ни дуже актуалнї, бо про тото треба дїтям зачинати говорити у садику, пак у шкōлі, пак у університетах , ци колледжах. Но исе уже друга тема. Нарас приходит у гōлōву, а що из листьом робили давно?
У нас быв такый звык, ож лист ся згрібав, а пак нїс ся на гнӯй, пак там перегнивав. Такуй ся так чинило удобриво. Туйкы и быв компост. Тко садив часнок, тōму треба было вер нього насыпати фест листя.
Тай давно листя треба было мати опшарю. Гия го было читаво. Причина в маржинї. Кидь у яри тай літї худоба пасла ся на толоках, та выдколи восени застудит, ударят морозы, выд тоды худōбу круглосуточно держали у стайни. Тōму люди ходили на кӯсницї, ид хамникам, убы нагребсти листу. Треба го было читаво, бо як кōвпӯт рано-вичӯр, так треба пӯд коровы стелити. А кōй ся утелит, кōвпут ищи и на пōлудне. У многых было пō дві коровы, ни кажу уже за вӯцї, ягнята. Стає ясно, ож паровало ся листя читаво. Май ліпшоє было ліщанковоє тай буковоє.
Кōй ся пӯдчищало на кӯсниях, та тот лист ся згрібав у ворохы, а пак ся носив у веретах у хамник и там ся высыпав. Палили лист хыба тоды, кидь го было далеко носити. Айбо лише на огнищах, тай дуже сокотили, убы огинь паллаґом ни пӯшōв, ни вчинив ся пожар. Тямлю, як ищи адде говорили дїдове, ож лист треба у хамника высыпати, та най там перегниват, бо ōно ищи выд себе тепло выдїлят.
Бурян, быля, так ги типирь, ясно, ож ни палили. Кōй быв колгосп, убы жона мало костеревы нажала си кōрōві, та кидь бы ї были застали, могла тоды забыти за платню. Были сякі пӯдлі случаї. Годен и я пувісти, так ги старый дїдо, бо застав'им, ож бывало и єднōй сотины ни было, де бы быля лишили, усьо ся жало. Читаво буряну возило ся думӯв та давало ся тоже худōбі.
Но а типирь, кōй худобы по селах дуже мало, та уже и палят тот бурян тай быля. Лист тоже ни згрібавут та ни мечут на гнӯй, бо и гнōву того ни є. Єдно, ож по кӯсницях го ни дуже палят, бо мало ся уже и кӯсниць лишило. Полишали ся, позарастали. Май погано, ож кōй на опшарю палит ся листя, чилядня ищи верже туды и инше смітя, котроє палити ни мож.
Ги еколоґ, пувім, ож шкода выд дыму листя тай буряну є, бо читаво у ньому є чадного ґазу, оксидӯв азōту, пōрōху и тд. Хōть тото ни робит великый вплыв на зміну клімата, айбо годно вызывати хвороты з дыханьом тай алерґії.

М.ЧИКИВДЯ

Пōдӯбну статю написав быв Мигаль Кушницькый. Рекоминдув прочитати: https://rueportal.eu/gazeta/november19/chom-zachaly-palaty-lystia.html?fbclid=IwAR1q1vzMtdtJAS6U8M_gsNuVVNGJhab04CDHIE2QySMoC4Lol9tqfGGiCLE


ВЕЛИКІ ЗЕМЛЕВЛАСТНИКЫ ПОДКАРПАТЯ: ШЕНБЕРГЫ. Часть ІІ
8. ōктōвбра 1925. рōку, ги у сусїдньому графстві Телекі, зачала ся земельна реформа, через кōтру Шенбергам треба было ся тоже судити. Хōть до тōлку нич им ся ни удало, айбо кидь руняти из сусїднїм графством, та іх дїла была на много май благōпōлучнї. Тоды у них ни было дōлгӯв, а хыба пōявила ся из прижиткōвōв пӯдпōрōв, кōтра ся змаліла у цїнї до 648 069 крон.
А кōму ся передало наслїдство Дональда Шенберга? За земельным договором миж чехословацькōв владōв, 13. марта 1931. рōку, ōфіцїальнї землевластникы барон Еріх Шенберг ( сын Дональда) и барон Моріц Дитфурт, первый чōлōвік (из 1911.) Луїзы Шенберг, сестры Еріха. Моріц фактично и управляв, а умер 31. децембра 1935. рōку. Маєток пак перийшōв на Луїзу, у кōтрōму ōна пак и прожила до прихода кōмунїстӯв. А єї брат Еріх за вшидкый час маєтком и землями ни управляв, хōть по дōкументах, мав право.
Но што ся стало из прижитками землевластникӯв? Біда ся начала выд тоды, кōй упав спрос на дерево (бук), што лишало великого зыску. А цїна доставкы деревины штрекōв была тоже высока, кидь и говорити за выдносно куртый кілометраж. У 1929. рōцї барон ōфіцїально найняв 15. чōлōвік (лісорубӯв), котрых тоже треба было выплачовати.
На Чōнку жив шафарь Йозеф Теллингер, у хыжи 579. ( за кадастровым номером). Шафарь быв, кидь казати днешным терміном, адмінстратором маєтку, позирав за вшидкōв рōбōтōв што ся робила на землях землевласника, держав контрōль, порядок. Жив туй лісный адюнкт Алоис Левальд, лісничый Вальтер Драгич. (580.-581.) Хыжа за номером 583. была пуста. Споминат ся, ож у землевластника были дві служанкы. Ищи было 10. хыж на теритōрії, Боржавськōй полонины, Березникӯв и Керецьок.
А за даными Державного земельного управліня у Празї, за 1926-1931. рōкы, у барона лишило ся уже 4936,88 га земли. Также сохранили за собōв вōдяный млин. У 30. рōкы тяжко было ім перижити економічнї хыбы, уже у 1936. рōцї, ōбы заробити, продали 200 га земли, а іх долгы выросли до 726 520. крон.
Кōй Подкарпатська Русь была анексована Мадярщинōв, у маєток зась прийшōв куртый благоприятный, хōть воєнный, час. Айбо ōто ни на дōвго. Из приходом кōмунїстӯв, истōрія Чōнку, ги маєтку Шенберӯв, кӯнчила ся.

М.ЧИКИВДЯ


Репост из: Общество про русинськый розвуй (SRE)
Мы часто чуєме нōвту дзвōнȳв, айбо ци фурт ся задумōвуєме, коли тай нащо у них бют? Про церкōвнї дзвоны, написы на них, дзвоны у фольклōрі тай звыках, про їх символ тай рōль у нашōму живōтї, гōднї сте прочитати туй.

https://rusynsociety.com/2021/11/15/church-bells/


ВЕЛИКІ ЗЕМЛЕВЛАСТНИКЫ ПОДКАРПАТЯ: ШЕНБЕРГЫ. Часть І
У період свого розцвіту, Шенбергы, из центром на Чōнку, занимали 0,78% выд вшидкōй теритōрії краю, што клало іх на 3. місто по числу земиль пиля великых землевластникӯв. Перві были Шенборны, а за ними Телекі. Телекі за даными 1928. рōку мали 1,80% земиль Подкарпатя. Додам до сього, ож Шенбергы, у котрых была резидинція на Чōнку, мали землі днешных Березникӯв и Керецьок, а за теритōрійōв Марамороша ōни ни ґаздовали. Занимали 1,03% теритōрії Марамороша, што кладе іх на 2. місто пӯсля Телекі (1,76%). Сам Чонок, за кадастровыми картами, выдносив ся до Керецьок.
А з чого ся вшидко зачало? У 1858. рōцї теритōрія Чōнку и инших земиль, была куплена саксонськым бароном Еріхом Шенбергом (1812- 15. мая 1883.). Пӯдтверджує ся пōдїя у “Gothaisches genealogisches Taschenbuch der Uradeligen Hauser 13.” (1912.). Были у нього ищи нивеликі маєткы и землі у Германії, вшидко 459. га.
За дōкументами, династїя Шенбергӯв у первый раз ся споминат у 1 166. рōцї. У 15. ст. Шенбергы ся пōділили на дві лінії. Перві перейшли у лютеранство, а остальнї католикы. Еріх Шенберг ся выдносив до другōй лінії.
11. июня 1884, через рӯк за смиртьов вӯтця, ōфіцїально приняв наслїдство по вӯтцьовськӯй лінії 30. рӯчный Дональд Шенберг, котрый до того май бӯльше жив у Саксōнії. Ищи через рӯк женив ся на Еммі Терез фон Остерієт.
До Чōнку ся выдносило 10 054 га земли, из котрых 8 971 га припадало на хащі, кōтрі были пōдїлинї на чотыри части. Туй робив лісный урядник, 5. лісникӯв и лісный адюнкт. Барон управляв двома дворами, 4. млинами, лісопілкōв и вшидкыми землями.
За Дональда Шенберга знали, видав, у всїй державі, ги знаного вадаса. На його великоє «опаря» приходили вадасовати и другі знані вадасы, а простым людям до його хащӯв дōступа ни было. А водило ся у тых хащах дуже читаво усякōй дикōй звіркы,
Сут за землевластника написанї статї у такых газетах, ги «Zemplén» (1892, 1897), «Központi Értesítő» (15.апреля 1900.), «Bereg» ( 1892.), «Vadászlap» (1900., 1902.), Pesti Napló (1907.) и т.д.
У 17 апреля 1894. рōцї у газитї «Zemplén» напичатана реклама сїна барона. Тоже интересный факт, на якый им натрапив. Подаву текст:
СЇНО.
Ліпшого качества сїно, што го пресувут у горах и вырōщувт на сухых долинных лугах. Цїна: буде согласована из адміністрацїйōв маєтка барона Шенборна (Чонок, Керецькі, Мараморошськый кōмітат).
У 1899. рōцї Дараньи Игнац, міністр сїльського ґаздӯвства Австро-Мадярщины 1895—1903. и 1906—1910. рōкӯв, приходив из делегацїйōв, у Мараморош, из цїльов реалізацїї економічных планӯв міністра, у бідных русинськых селах. Пӯсля збōрӯв, у понеділок, 24 июля 1899. выдправив ся на Стōй, а компанію му создав Дональд Шенберг, котрый пӯсля спуску из полонины закликав міністра на гостину у свōю вадаську хыжу у Ріцї (урочище).
При Чехословакії, у архівных записах «Podkarpatskа Rus business directory – Подкарпастька Русь бізнес каталог», Шенберг записаный ищи, ги землевластник у Березниках и Керецьках (данї за 1925. рӯк) .
Умер Дональд 26. фебруара 1926. рōку. Дале, у записах землевласникӯв, уже ни є записано никого, хōть пӯсля смерти барона, маєток перейшōв у другі рукы. Дїло зробила земельна реформа, кōтру зачала чехословацька влада у 1925. рōцї.

Продовженя буде у другӯй части…
М.ЧИКИВДЯ


***
Дуже'м красно затямив,
Як из хащі'м лист носив.
Кōй набереме си міхы
Й пӯд ліщаня, пӯд уріхы.

Лиш завто сме го носили,
Бо у стайни пак стелили.
Фурт, усе пӯд худобину,
Так ї пестиш, ги дїтину.

Из ліщаня лист пӯдходит,
Знає, тко на нього ходит.
Мож й буковый нагрібати,
Й номай у міхы набивати.

Міхы ни прōсті, кубинські,
Тьогавт пличі їх русинські.
Пару ходок у долину,
Й стелиш си пӯд худобину.

Ой ци мало сього было?
Но прӯйшло усьо, проплыло.
Ци ни красный быв в нас звык?
Йщи'м выд нього ни выдвык..

М.Чикивдя


***
Задощи́ло, хмуро дōвко́ла,
Листочкы на зимлю падут.
Зворинкы́ каламутнї путя́ми,
Русло си чинят, течут.

Фарбы з грано́к ся изтерли,
Но злáто ся впстало беріз
Далеко дись зелінь смерекы,
Но я бы ид нїй ни пōліз.

Кажут, ож грибы йщи будут,
Кобы лиш хōть мало тепло.
Но, може, мороз ся заже́не,
Де пӯде - убпастане ся скло.

Убпстане ся скло по бōлōту,
Прийде студїнь, йōй зацїпи́т!
Тоды в нас буде́ свіжанина,
Нагулят нам фест апетит.

Сонце уклало ся спати
Лиш дощик потихы сыпит,
Як добре тōму пиля шпора,
Тко в хыжи си типлӯй сидит.

М.Чикивдя


Репост из: Общество про русинськый розвуй (SRE)
«Вам ся видит, ож у сякȳй серйōзнȳй орґанізації сут усї титаны русинського слова. Вшиткі поеты, прозаїкы, драматургы. Знанї руснацькі таланты, хранителї рȳдного слова: Рошко, Чухран, Матола, Ситарь, Новак и инші. Быти у Сōюзї писатилȳв престижно, и каждый русинськый автор тягнув бы ся до того, убы го приняли, — бо тото є указатиль высокого уровне. Сяк бы мало быти, айбо реальнōсть мало инака. Инака у пȳдлый бȳк».

Булше за Союз русинськых писателюв Закарпатя в матеріалі Мигаля Чикивді: https://rusynsociety.com/transcarpathia-writers-society/


***
Убпадат листя из дерев,
Ги папланом, земля ся вкрыла,
Из вершанок листкы литят,
Ни треба на ōто ім крыла.

Дерева гōлі и смутнї,
Без цуря на зиму ся впстали.
А дись ся грибы натїгавут,
Што люди іх ни позбирали.

М.ЧИКИВДЯ


***
Боже милостивый, сокоти народ!
Што мусит пō світу ходити.
Ты дав нам рай на сїй земли,
Но раз ни гōднї сме зажити.

Прости, ож што нам ся дало,
Мы ни привыкли сокотити,
А все нам гия коли што,
И пак штось смієме просити?

Мы забываєме за Тебе,
А спомниме лиш кōй біда.
Прости нас, Боже, час утїкат,
Ги кōй з рікы гӯрська вода...

Но сокоти Ты тот народ,
Што рано йде поранковати,
А увичирі Рождество
В колядках Твоє прославяти.

Тко на Великдинь из пасками,
Прославят Твоє Воскресїння
Помилуй чилядь подкарпатську,
Пошли нам благодать, спасїння.

Помилуй нас, простых руснакӯв,
Направ нас всїх на вірну путь,
За нашу землю, Русь Карпатську,
Ісусе Христе, ни забудь.

М. Чикивдя


**
Ни кличте ня на дискотеку,
Ни хōчу я туды ити.
А напаруйме си торбинку,
Та даґде в хащу ся прӯйти.

Бо там ни треба кōвід-тесты,
Ни гия тот сертифікат.
Там на рӯжнови солонинка
Тай буль печеных аромат!

М.Чикивдя


***
Радый чōлōвік лиш тот,
Де му цїнит ся живот.
Но тото лише ни в нас,
Най бы выморив їх фрас.

Кӯлько треба нам робити,
Убы якōсь мож прожити.
Та таланты фурт лиш мати,
А ни жити, выживати.

Дуже файный у нас звык,
Каждый вже на вто привык:
Фест нам читаво вбіцяли,
На пять рōкӯв зась пропали!

Кидь бы дома нас цїнили,
Мы бы всяды ни ходили,
Вшиткі раді бы ся впстали,
Не опшаря си лишали.

Но ни мож за йсе казати,
Бо узьмут ся вōзмущати.
Лиш учув у пличі свист,
Пувідят: "Сепаратист!"

Й кобы Гōспōдь вже подав,
Убы ліпшый світ настав.
Як за йсе ни говорити?
Мы туй хōчеме всї жити.

М.ЧИКИВДЯ


***
Такый типирькы світ настав,
Куды ся лиш ни убиртати:
Туй каждый свӯй, авадь чужый,
За тебе вшитко хоче знати.

И дїточкы ни йдут до бабы,
Бо намастит на скыбку масть,
Ай адде пінзїя їй была,
Та точно хōть по двіста дасть.

Типирькы муры тай цубатя,
Иржавый тот пустый капот,
Май цїнят ся, ги кōй чилядня,
Май цїнят ся, ги кōй живот.

Єден си думат, ож рōзумный,
А пиля нього всї дурнї.
А другый гамішный, противный,
Як надōїли вы минї.

Я сьому трывати ни годен,
И пораз в голос забōгув.
Кобы ня грішного из Неба,
Тоды лише Господь ни чув.

М.Чикивдя


***
Шкода тых, тко в Африцї живе,
Ōни вина си ниґда ни давили.
Капусты сōчнōй у малый гōрдӯв,
Ōни си шуга, ниґда ни солили.
Ни треба їм, бо в них ни є зимы,
З дрывами їм ни треба нарабляти
Айбо итак я дуже їх шкōдув -
Вни сиґінята ни йдут колядовати.
А дакōтрі лише ся там хвалят:
У нас тепло, ни треба нам ся гріти!
Ни знавут ōни, кōй на двōрі мороз,
Як пиля шпора файно си сидїти.
Дровиць дӯкласти - буль си напечи,
На стӯл усьо си красно розокласти:
Поприґы, соле, хлібця тай шкварок,
Фріґу 'д бульом на свиначӯй масти.
Ōни в мороз ни ріжут поросята,
Видав й ни чули за дōбру свіжанину.
Ни чинят гурку, ни варят шкваркы,
Ни будят пікницю, шōйт а солонину.
И много раз вни гōднї нам казати:
За ґаз вобще нам цидолы ни йдут!
Сиґінь негритята, перед Миколайом,
На пӯдоконник чōбӯт ни кладут.
Я їх шкōдув, кобы'м лиш мочи мав,
На пару днӯв їх, у зимі, забрати.
На шпōрі буль бы'м читаво напік,
Принїс из пōду струча нам сукати.

М.Чикивдя


***
Я люблю їсти пікницю у смак,
Типирькы, зараз и май пак.
У будївлцї файно прōбужену,
Смажену, авадь сыру, солену.

Но як минї ї, люди, ни любити?
Ōна ми пораз годна ся й приснити.
Ож пōй, узьми ня, та изїш дараб,
Та так ї ім, ги кōй французы жаб.

У всякі стравы ōна ся фест парує,
Чудесный аромат, чиляде, дарує.
Но я май люблю бужену си, сыру,
Ріжу на дарабчикы, ги сяту дōру.

Топит ся у рōтї так, ги чōколада,
Й кидь бы была пікницї в ня лада,
Убы'м хōть нарас приступ си дӯстав
Но я бы скоро всю ї схосновав!

М.Чикивдя

Показано 20 последних публикаций.

62

подписчиков
Статистика канала