Хрестовий Похід Дітей

Ми загубилися у лабіринтах кімнат,
Коли інші зуміли вирватись.
Нам залишилося мріяти і чекати
Моменту, щоб зовсім вирости.
Ми віднайшли себе у чорнилі,
Папері та лампі в кутку спальні,
І пізнавали для себе силу
Мрій, доки інших ковтала реальність.

Ми будували мости, що вели нас подалі
В омріяну невідомість,
І навчились ховати розчарування,
Коли повертались додому.
Нам казали навчитися жити -
Для нас ці слова не мали значення.
Ми не те щоб ховались від світу,
Але воліли його не бачити.

Нам відмовляли у праві на спогади -
І, усміхаючись, переконано
Ми обирали ті дороги,
В кінці яких чекали дракони.
Ми оберталися на папері
В рубані літери, знаки плавні,
І відчиняли ті двері,
За якими селилися фавни.

І коли час настав розійтися в офіси
І набрати кредитів,
Ми стали ніби дорослими,
Але досі залишалися дітьми.
На перекурах, обідніх перервах і ввечері,
Після важкого дня ми
Знов одягали плащі на плечі
І ставали мандрівниками.

Поки за нами - мрії та істина,
Нам вистачатиме сил боротись.
Душу легко залишити чистою -
Просто не треба лізти в болото.
Чари існують, якщо в них вірити.
Час працює на диво просто:
Можна хоч сотню разів вирости,
Але при цьому не стати дорослим.

Світ покритий ранами гнійними,
Переповнений гадами хижими,
Та поки в ньому існують мрійники,
Він ще має надію вижити.
Наші життя належать лише нам.
Нас небагато, проте
Наша війна - це найдовша у світі війна -
Хрестовий похід дітей.

@nikolasson