поговори зі мною
дай скуштувати твій голос наче ромашковий чай
відчути тембри хворого горла
ми ж з тобою ніколи не будемо більше живими
дочекаємось жнив,
заскочимо у задушливий потяг
протягнемо хіба до одної станції
і зіскочимо
дай подивитись у твої очі,
прогледіти кожен відтінок занімілого болю
зрозуміти повід брови і угледіти майже утлілий блиск
ми ж з тобою вже не побачимось більше ніколи
тільки оце проживемо найважчу з холодних зим
розійдемось у полі хто піде куди
скажемо наостанок,
ти тільки живи
залишися живим ще тільки до нових жнив
а далі там якось буде