зірки помирають яскраво і неповторно. так само, як і ти, загоряючись десь під шкірою, набирав свою потужність з моєї енергії. врешті решт перетворив мене на себе, забравши все до останньої молекули, як це роблять об'єкти в космосі. а потім, не впоравшись, випустив на світ щось нове. щось інше, чого навіть бог не міг собі вигадати у найхворіших фантазіях, чого не гарантував жодний з існуючих наркотиків. і тільки в цьому твоєму вибуху я нарешті побачила ту стару яскравість, якою ти колись сяяв лише для мене. розсіявшись по вітрові, ти розсипав і мої власні крихти, просто як космічне сміття навколо своєї орбіти.