це місто на березі бугу
у якому я ще щось відчувала
стоїть із повними жменями спогадів
жалю
та втоми

ноги та серце стискають судоми
коли мене тягне до місць
що все ще плекають пам‘ять
про мої сльози

а я вже й згадати не в змозі
лиш спазм спіраллю довкола трахеї
шепоче
що я все ще тут
і я все ще дихаю

забиваюсь у кут
бо не хочу відчувати діру
що досі покрита кіркою

я протираю її ганчіркою
змочену у рефлексіях
та вона все ніяк не затягнеться

а це місто бачило
як довго усе це тягнеться
намагається розібрати завали
аби я нарешті вдихнула

але у кров потрапляє тільки минуле
тому у цьому місті
я давно дихаю лише однією легенею