герою, виходь нарешті
я тебе бачу
що, черговий юнак прийшов перевірити вдачу?
бармене! налийте ýзо!
йому б втамувати лють
ні, лиш мені та героєві!
друга та третя не пʼють

ну ж бо
сідай
розкажи
що тебе привело?
змусило так довго іти
щоб попастись на моє іклó
що кажеш? подвиг заради коханої?
о, зевсе!
все у традиціях епосу
хоч би один прийшов не вбивати
а піддатися еросу

слухай
знайомий з гераклом?
я його друга
на наші стосунки
гермес та діоніс ставили чималі суми
а потім
ти уявляєш!
він каже
набридло тебе кохати
хлопчина із комплексом бога
самовпевнений та пихатий

мені ж багато не треба,
ні прикрас, ні парфумів нудотних
лишень бо змирися
із моєю жагою плоті
брешуть філософи
кажуть
кохання не має меж
ну, цербер із ними!
передай гераклу вітання
якщо доживеш

але все ніяк не збагну
завжди був утішений, ситий
язики мої вмілі й ласкаві
ну, могла його часом вкусити
три голови – втричі більше любові,
а рубаєш з плеча – спрацьовує принцип множення
от ти!
скажи мені чесно
кому з вас такого не хочеться?

як дійшли плітки до афін
одразу налетіли гопліти
потикались один за одним
аби мене загубити
де повага до жінки?
я ж чиясь сестра та дочка!
ти взагалі мене слухаєш?
і сховай нарешті меча

ви, хлопчики, певно забули
я не слабка, не тендітна
я розчавлю твою голову
додам її в тіропіту
здиратиму шкіру
поки кров просякатиме
кожен куток кімнати
ой, ну розслабся, жартую!
як ти казав тебе звати?

що, трохи зле?
навіть пити не вмієш на рівні
жінка, спиртне
і вже не згадаєш як опинився в катівні
чуєш, герою
не думай, що силі усе під силу
гаразд, йди-но сюди
час закусити