Остання сторінка блокнота – половина немічні записи,
Якщо відверто, то мене тиснуть думки, особливо ввечері,
Коли я говорю з Богом, то забуваю сказати "дякую"
За години в житті без роздумів про екзистенцію.
Переплетені вулиці око стискають нервами,
Усі краплі закінчились – Дереш не візьме слухавку,
Всі відверті слова після рота відкритого – вмерли вже,
І, на жаль, відкриваю його я без жодного стукоту.
Кінь копита беріг до останнього, я – надіявся,
Проте трохи подумати – патові кожні рішення,
Відмовлятись від принципа – гірше ніж бути вбивцею,
Коли мова іде про всвідомлений крок повішання.
Вже мотузки готові, вже сльози у близьких котяться,
Не досяг що хотів і не бачиш ні світла, ні темряви,
Усі спроби на марно, бо далі потрібно боротися,
Між зимових вітрів із гнітючими чорними скелями.
08.06.20
Якщо відверто, то мене тиснуть думки, особливо ввечері,
Коли я говорю з Богом, то забуваю сказати "дякую"
За години в житті без роздумів про екзистенцію.
Переплетені вулиці око стискають нервами,
Усі краплі закінчились – Дереш не візьме слухавку,
Всі відверті слова після рота відкритого – вмерли вже,
І, на жаль, відкриваю його я без жодного стукоту.
Кінь копита беріг до останнього, я – надіявся,
Проте трохи подумати – патові кожні рішення,
Відмовлятись від принципа – гірше ніж бути вбивцею,
Коли мова іде про всвідомлений крок повішання.
Вже мотузки готові, вже сльози у близьких котяться,
Не досяг що хотів і не бачиш ні світла, ні темряви,
Усі спроби на марно, бо далі потрібно боротися,
Між зимових вітрів із гнітючими чорними скелями.
08.06.20