кінець літа 2
боже, заборони мені говорити про власні недоліки,
нехай вулиці розростаються протестами моїх старих комплексів,
нехай шпалери здирають під пісні бітлів уночі в потязі,
боже, заборони! – і не дай воскреснути,
кожна її статура нехай стреться з моєї пам'яті,
і всі мої вірші нехай зійдуть назад чорнилами,
єдина, хто не забуває про власні камені –
річка, що ввечері озивається її іменем,
води, що врешті зблискують її пасмами,
гори, що обпікають ландшафти реченння,
дощ забуває піти зранку її побачивши,
сонце забуває сідати й човгає пізнім вечором,
руки починають тремтіти, чуючи її стукоти,
серце біжить на гомін, відчуваючи її подихи,
я починаю кричати і я починю слухати
риси її обличчя, що в серці розлились повінню.
24.08.20
боже, заборони мені говорити про власні недоліки,
нехай вулиці розростаються протестами моїх старих комплексів,
нехай шпалери здирають під пісні бітлів уночі в потязі,
боже, заборони! – і не дай воскреснути,
кожна її статура нехай стреться з моєї пам'яті,
і всі мої вірші нехай зійдуть назад чорнилами,
єдина, хто не забуває про власні камені –
річка, що ввечері озивається її іменем,
води, що врешті зблискують її пасмами,
гори, що обпікають ландшафти реченння,
дощ забуває піти зранку її побачивши,
сонце забуває сідати й човгає пізнім вечором,
руки починають тремтіти, чуючи її стукоти,
серце біжить на гомін, відчуваючи її подихи,
я починаю кричати і я починю слухати
риси її обличчя, що в серці розлились повінню.
24.08.20