нариси спільного переміщення

***
найтендітніші речі
стаються в автобусі
як то перша закоханість
чи розмазане по твоїм щокам
ранкове сонце

і от зараз водій
чоловік років п'ятдесяти
з волоссям що припало
сивиною ніби дорожнім пилом
зупиняється щоб купити
хліб із кіоску біля заводу

а потім дівчинка
років п‘яти
наприкінці поїздки
замість того
щоб взяти за руку матір і вийти
обіймає мене
притуляється
ніби я їй сестра
ніби ми давно знайомі
ніби у світі не залишилося більше слів
щоб бодай щось пояснити

тільки неочікувані обійми
та свіжий хліб
тільки цей дивний
та нескінченний ранок
і сонце що так вперто ковзає
по твоїм щокам