Тимчасово без назви 📚

Барак Обама опублікував в соцмережі X (ex twitter) список своїх улюблених книг за 2024 рік.

І що ви думаєте? Книга алєксєя навального у цьому списку, серед десяти кращих прочитаних за рік🤢

Ну і куди ж без «Орбітал» Саманти Гарві, цьогорічої переможниці Букерівської премії, теж любительки відбілювання «рускава міра» 🫠

Сьогодні-завтра планую дочитати Кортасара «Усі вогні – вогонь». Максимально розтягую цю книгу, так подобається над кожним оповіданням рефлексувати та роздумувати.

А на вихідних вперше за довгий час хочу почитати комікс графічний роман – Маржан Сатрапі «Персеполіс».

Як бачите, горизонт планування в мене невеликий🙃

Ви що читаєте/плануєте найближчим часом?

Ох, це біль 🫠🤕

Нашвидку пригадала, в яких книгах, прочитаних цьогоріч були згадки русні:

1. Салман Рушді «Золотий дім» – одна з гг росіянка і багато алюзій на російські казки, загадкову душу і т.д

2. Їржі Кратохвіл «Із лисиці в даму» – там про хороший рускіх, які виїхали в США (типу дисиденти).

3. Донна Тартт «Щиголь» – один з гг наче як українець, але говорить весь час про «адін народ, адін язик» і т.п.

4. Ґеорґі Ґосподінов «Часосховище» – алюзії та цитати на толстоєвщину.

Ну а загалом то мабуть кожна третя книга вестернів не обходиться без маленьких, та все ж, згадок літератури чи культури росії.
Ми повинні розуміти, що це зовнішня політика рашки, т.з. «лагідна сила» спонсорована дуже багато років поспіль: культурні центри, інститути вивчення славістики, виставки, експозиції, фестивалі і т.п.
На жаль, цілі покоління європейців та американців виросли захоплені «загадковою душею» русні🤢

Читаю Кларісе Ліспектор «Записки для молоді» тому що це єдине, що було під рукою в хвилини очікування.

Це такі есеї-замітки на 1-2 сторінки: короткі, влучні рефлексії про життя і письменництво.

Мені дуже подобається і вже думаю, де ж знайти паперовий примірник для своєї бібліотеки. Хочу підкреслювати, писати на полях і дискутувати з авторкою😮‍💨

Сьогодні вже додала пост у чат книжкового клубу з вибором книги на січень.
Завдання складне, з зірочкою 😅

Ви б яку книгу обрали?

Мій чоловік вже 1,5 роки у війську. І от, прочитавши «Племʼя. Про повернення з війни і належність до спільноти» Сабастьяна Юнгера сказав, що потрібно, щоб цю книгу прочитало якогомога більше людей.

Тепер я купила примірник додому і друзям на подарунок. Книга ж чоловіка вже читається побратимами і в усіх однаковий вердикт – «дуже важливий текст для нашого суспільства зараз»

Нас травмують не війни, особисті втрати чи природні катаклізми — нас травмує відокремленість.
Війна ранить не лише тіла військових, значних травм зазнають також їхні емоції. Навіть ті військові, які повертаються неушкодженими фізично, змушені проходити тривалий процес реабілітації. Автор книжки звертає увагу читача на той факт, що для ветеранів, які повернулися до мирного життя, вкрай важливою є не просто турбота і підтримка, а відчуття належності до спільноти. І хай би яким складним не був шлях реабілітації бійців, суспільство повинно зробити все, щоб допомогти їм у цьому.

Ви читали цей твір? Чи плануєте?

Серед усіх збірок малої прози Кортасар поки що «йде» у мене найкраще. Звісно, я маю упередження і давню любов до нього, тому це не дивно ☺️

Прочитала сьогодні зранку третє оповідання у книзі «Усі вогні – вогонь» і це такий щільний потік свідомості! Просто вау!

До того ж у оповіданні транслюються думки не однієї людини, а 4 і більше, суцільним текстом. Часто, як в цьому фрагменті на фото, в одному реченні можуть «говорити» дві особи🫨

Люблю такі експерименти з формою та змістом. А в такому майстерному виконанні, це просто насолода🤌🙂‍↔️

Збірки малої прози, які я читатиму в грудні.

На жаль, часу, концентрації та ресурсу на великі, масштабні історії зараз немаю (пробач Мідноголовий 😑)

Тому вирішила читати по 1-2 оповідання в день. У домашній бібліотеці вибрала такі збірки і сподіваюсь гарно провести з ними час:

1. Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном» – фрагменти реального життя, замальовки у післявоєнний період розрухи та спустошення. Написано неймовірно гарно, але читати можу дуже дозовано 🫠

2. Роман Грабовський «З нами житиме еласмотерій» – прочитала вже 3 оповідання зі збірки, доволі жваво заходить. Є гумор, абсурд, щось відгукується, в щось проходить повз.

3. Кармен Марія Мачадо «Її тіло та інші сторони» – збірка феміністичної прози. Вже прочитала 2 оповідання і можу сказати, що мені подобається. Багато тілесності, проживання життя та безлічі його досвідів через сексуальні контакти та взаємодії.

4. Хуліо Кортасар «Усі вогні — вогонь». Я читала Кортасара років 10 тому (в мене був період запійного читання латиноамериканської літератури). Зараз цікаво буде порівняти свої враження та емоції від перепрочитання текстів.

5. Жузе Сарамагу «Бунт речей» – 6 оповідань від імені предметів, які розповідають про життя в умовах диктатури. Звучить супер цікаво (і є в мене підозри, що цей комуняка може мені сподобатись🤨)

Якщо у вас є 8 хвилин вільного часу і цікаво, які книги в мене зʼявились у листопаді – велкам до перегляду довжелезного відео 🍿

У мене з тт якісь абюзивні стосунки і скоріш за все після нового року припиню знімати туди відео.

Тому, поки є що, дивіться 😉🙂

Дж. М. Кутзее «Безчестя»
В-во КСД, 2017 рік
222 сторінки

Я приголомшена, емоційно виснажена, «розчавлена» вагою всіх тих подій, що описані в книзі, але вона точно стане однією з кращих прочитаних у цьому році.

Про сюжет: події роману відбуваються у 90-ті роки в ПАР (часи після Апартеїду). Професор Девід Лурʼє, білий чоловік 52 років викладає англійську літературу в університеті. Двічі розлучений, легко та без моральних дилем заводить інтрижки зі студентками і після однієї з них, стається скандал і його позбавляють можливості вчителювати. Девід їде з великого міста, у Капську долину до своєї доньки, яка живе на фермі. Далі стаються події, які ведуть чоловіка по шляху безчестя та ганьби.

Цей твір читати важко через складного неприємного героя, яких проходить через певні життєві ситуації та відверто лажає. І в цих розчаруваннях та програшах відкривається його людська слабкість та крихкість. При цьому хочеш не хочеш підключаєшся емпатійно та відчуваєш співчуття та навіть жалість.

Вона сказала, ви вскочили в халепу.
Не просто в халепу. Гадаю, це можна назвати безчестям.

Тема жіночої самодостатності та можливостей впливу на власне життя мене в цьому творі сильно зачепила. Чоловічий погляд та обʼєктивізація тіла, безкарність та замовчування насилля – тут багато того, що може ранити та схвилювати.

Вони збагнуть, що тіло жінки,
мов ковдрою, укрите мовчанням. «Застидалася, — казатимуть
вони одне одному, — застидалася й не скаже», а потім досхочу нарегочуться, пригадуючи свої подвиги.

Величезний пласт історії виділений для демонстрацііі ролі білої людини у тогочасному суспільстві ПАР. Дуже незручні питання, на які намагається знайти відповідь автор і при цьому наче і тебе затягує у цю дискусію: конфлікт колишніх поневолених та колишніх рабовласників, вибудова нової ієрархії та взаємодій.

Хоча суто абстрактно він засуджує жорстокість, сам не знає, чи жорстокий він за своєю природою, чи добрий. Він просто ніщо. Він припускає, що люди, котрі мусять бути жорстокими через свої обовʼязки, люди, котрі, приміром, працюють на бойнях, відрощують на своїх душах черепахові панцирі. Звичка загартовує: мабуть, так і є в більшості випадків, але не в його.
Не схоже, що він володіє талантом робитися безсердечним.

Це книга в якій немає проблиску світла та надії. Вона про жорстокість, байдужість, безсердечність, безчестя.
Як на мене, оригінальна обкладинка твору набагато краще передає його суть (2 фото)

Не знаю чи можу вам рекомендувати книгу. Це твір не для всіх і треба бути готовим до емоційних гойдалок.

Особисто я оцінила «Безчестя» на 10/10 і точно буду перечитувати знову.

Мені треба було випити щоб дочитати цю книгу 😅

Поки це все, що можу сказати. Завтра буде відгук

Книги, що обирали читати цьогоріч у моєму книжковому клубі:

☑️Фредерік Бакман «Моя бабуся просить її вибачити»
☑️Рустем Халіл «Часу немає»
☑️Бернардін Еварісто «Дівчина, жінка, інакша»
☑️Світлана Бєлоусова «Приходь без дзвінка»
☑️Террі Пратчетт «Правда»
☑️Юрій Винничук «Танго смерті»
☑️Маріана Лекі «Те, що видно звідси»
☑️Ґео Шкурупій «Жанна батальйонерка»
☑️Курт Воннеґут «Галапаґос»
☑️Валерій Шевчук «Дім на горі»
✔️Дж.Страут «Локвуд і Ко» (читаєм в грудні)

Мені подобається ідея читати порівну українську та зарубіжну літературу. Потрібно продовжувати рухатись в цьому ж напрямку😌

В грудні традиційно роблю підсумки, поки мабуть тільки читацькі🙃

Великою частиною мого читацького життя в цьому році були книжкові клуби: онлайн клуб Крістіни та мій клуб у Вінниці, офлайн.

Крістіна зробила класне відео про те, які книги ми обирали для обговорення.

Я теж оглядаюсь на прочитане і складаю два списки:

• класні книги, що потрапили на обговорення на клубі
• і не менш класні за які не проголосували

Це буде для мене цікава статистика та звітність.

Ви вже підбиваєте книжкові підсумки чи ще зарано?