-/-/-/-
ця осінь
така різка, як мороз на гарячому склі,
така болюча, як скальпель по теплій шкірі
вона приходить і йде,
забирає когось.
вертає когось назад.
не приходить довго сама –
тільки вітер кидається в шибки похмурим дощем,
і я відчиняю вікна.
і я пропускаю в кімнату його навіженість,
дозволяю йому підставити скальпель до свого горла,
відчути на власній шкірі холодну кров –
не мою.
кров тої ранньої осені,
вмираючий подих літа,
останні його слова;
перші її думки.
ця осінь,
жива,
байдужа
і божевільна:
вона вже так довго
(вічно)
живе в мені.
вона все ще досі
надто
схожа на мене.
