До дня народження Кобзаря. Написано в 22 році, з тих пір ніби рецедивів не траплялося, то й добре, бо я той ще поєт-зовусь-нєзнайка.

Якби ви знали, паничі,
Як, стрімко нахуй ідучи,
Кацапи знову повторили
Всю ту хуйню, яку творили,
На сльози інших сміючись.

За що, не знаю, називають
Себе найстаршими братами.
До нас з "братерством" приплелись,
І наші сльози пролились,
Горючі сльози; я не знаю,
Чи єсть у Бога люте зло!
Щоб в їхній хаті не жило?
Та хай їй грець. З землей зрівняєм.