Самая большая біда на Верховині – недостаток путей сообщенія; возового пути тут майже нет, и лишь верхом на маленьких кониках доставляют себі жители к пропитанію нужныя средства.- Один мадьярскій писатель, описуя мараморошскую Верховину, назвал ее Ирландіей Угорщины. – Если под. Ирландіей разуміют бідный, забытый край, скудныя силы коего извлекаются для чужих выгод, но о котором никто не заботится: то Верховіна одна из самих бідніших Ирландій на світі…»
Служачи парохом села Кленово, Митрак заканчує «Русско-мадярській словарь» и пише «Мадярсько-русский словарь». Не мавучи спонсорськых гроший на печатаня «Русско-мадярського словаря» (846 страниць), Митрак у 1881 рокови выдає го за своі . Друга же часть - «Мадярсько-русский словарь» была напечатана лем у 1922 рокови.
Ги фольклорист Митрак фурт збирав и ушорював русинські співанкы, переказы, легенды. Ще у 1864 рокови у Шарошпотокови вийшов зборник русинськых співанок, зобраных Митраком, котрі потовмачив на мадярськый язык Тиводар Легоцький. Другу часть фольклорних творув у 1866 рокови Митрак через Анатолія Кралицького переслав Якову Головацькому. Сесі записы пузніше напечатали у зборнику «Народныя песни Галицкой и Угорской Руси»
Выйшовши у 1900 рокови на пензію, отець Александер поселив ся в Ужгороді, а пузніше - у Росвигові. Вун надале писав статі, збирав фольклор. За напады на єпископа- ренегата Пенковича на нього ся наверла газета «Карпат», обвинивши у шпіонажі на хосен Росіі и предательстві Австро-Мадярщины. Митрак гордо отказав: «Перебачте, кить я свойов любовлю до народа ся компрометуву и русином не можу быти, товды другим не хочу».
17 марта 1913 рока у росвиговськуй хыжи Митрака жандармы зробили обыск и конфісковали рукописы и любимі книжкы поета. Серце го не выдержало...
Юрій ШИПОВИЧ
Служачи парохом села Кленово, Митрак заканчує «Русско-мадярській словарь» и пише «Мадярсько-русский словарь». Не мавучи спонсорськых гроший на печатаня «Русско-мадярського словаря» (846 страниць), Митрак у 1881 рокови выдає го за своі . Друга же часть - «Мадярсько-русский словарь» была напечатана лем у 1922 рокови.
Ги фольклорист Митрак фурт збирав и ушорював русинські співанкы, переказы, легенды. Ще у 1864 рокови у Шарошпотокови вийшов зборник русинськых співанок, зобраных Митраком, котрі потовмачив на мадярськый язык Тиводар Легоцький. Другу часть фольклорних творув у 1866 рокови Митрак через Анатолія Кралицького переслав Якову Головацькому. Сесі записы пузніше напечатали у зборнику «Народныя песни Галицкой и Угорской Руси»
Выйшовши у 1900 рокови на пензію, отець Александер поселив ся в Ужгороді, а пузніше - у Росвигові. Вун надале писав статі, збирав фольклор. За напады на єпископа- ренегата Пенковича на нього ся наверла газета «Карпат», обвинивши у шпіонажі на хосен Росіі и предательстві Австро-Мадярщины. Митрак гордо отказав: «Перебачте, кить я свойов любовлю до народа ся компрометуву и русином не можу быти, товды другим не хочу».
17 марта 1913 рока у росвиговськуй хыжи Митрака жандармы зробили обыск и конфісковали рукописы и любимі книжкы поета. Серце го не выдержало...
Юрій ШИПОВИЧ