Pawns and powers (UnRealpolitik 🇺🇦)

Цікаві моменти про НАТО та Німеччину із наукової статті Лоуренса С. Каплана (Lawrence S. Kaplan): "Німеччина та НАТО: непросте партнерство (Nato and Adenauer’s Germany: Uneasy Partnership)"

🔸 Попередник НАТО, Брюсельський Пакт 1948 р. був союзом направленим проти Німеччини. Стаття 7 Брюссельського пакту передбачає, що Консультативна рада має зібратись "...у разі відновлення Німеччиною агресивної політики".

🔸 Корейська війна змусила переглянути стратегію: Західним країнам стали потрібні німецькі ресурси та військовий досвід.

🔸 24 жовтня 1950 року був представлений план створення "Європейської Оборонної спільноти". За ним Німеччина не мала право виробляти зброю масового знищення та авіацію без дозволу Ради організації, проте мала право на дванадцять дивізій під командуванням НАТО — так зване "переозброєння німців без переозброєння Німеччини".

🔸 Французький Парламент вважав такі обмеження для ФРН недостатні і так і не ратифікував договір.

🔸 Ситуацію спробував вирішити тодішній Прем'єр Великобританії Ентоні Іден. Його концепція передбачала вступ ФРН до НАТО, заборону на виробництво зброї масового знищення для Німеччини, німецькі ж війська мали бути підпорядковані Головнокомандувачу Об'єднаними Силами в Європі (SACEUR).

🔸 Тоді перепоною стали німецькі соціалісти. Вони вважали, що вступ Німеччини до Альянсу лише спровокує СРСР, до того ж, Західні держави зовсім не зацікавлені в об'єднанні Німеччини, і альянс із ними погубить німецьку ідентичність: "перетворивши ФРН на майданчик для американської зброї".

🔸 У цих дебатах вагому роль відіграв тодішній Канцлер Німеччини Конрад Аденауер. Він впевнив соціалістів в тому, що домогтися об'єднання держави без політичного тиску НАТО на СРСР неможливо.

🔸 Тим не менш, перед ФРН ще стояло чимало викликів. Одним із них було упевнити, що Бундесвер — нові збройні сили — це не відродження Вермахту часів Гітлера. Недовіра до "нової" Німеччини доходила до того, що в 1960 році Бельгія намагалася заборонити військам ФРН, що були розміщені там під патронатом НАТО, перетинати свою територію у формі та зі зброєю.

Чому ми приймаємо ірраціональні рішення в умовах зростаючого ризику?

Сьогодні поговорим про парадокс Аллє

В чому було дослідження?

Людям було запропоновано дві пари, з яких треба обрати лише один варіант:

Перша пара:
А). 100% шанс отримати 1000$
Або
В). 89% шанс отримати 1000$, 10% отримати 5000$ та 1% програти (не отримати нічого)

Друга пара:
С). 10% шанс отримати 5000$, 90% шанс програти
Або
D). 11% шанс отримати 1000$ 89% вірогідність програти

Що б ви обрали?

Відповідь: результати дослідження показують, що більшість обирає варіанти "А" і "С" і наче в цьому немає нічого парадоксального

🧮 Однак математичне вирішення цієї задачі каже про протилежне (викладем його в коментарях)

📈 У рамках існуючої гіпотези особа, яка віддала перевагу вибору А в першій парі, має обрати ситуацію D у другій парі (принцип надійності), а той, хто зупинив вибір на В, має в другій парі віддати перевагу вибору С (принцип корисності).

📉 Але насправді, усе відбувається по-іншому. Маючи справу із гарантованим виграшем (перша пара) люди стають менш схильними до ризику. Проте, стикаючись із ризиком в обох варіантах, вони віддають перевагу більшому виграшу.

Чи означає це те, що загнана в кут держава буде схильна до менш надійних, але більших за виграшем шансів?

🤔 Точно сказати, звісно не можна, але парадокс Аллє довів неспроможність панівної в 50-х роках ХХ ст теорії очікуваної корисності пояснити окремі аспекти поведінки людини.

Про зміну політики Вірменії після подій в Нагірному Карабасі:

🔸 Участь Єревану у саміті Української формули миру скоріш не крок на зустріч України, а крок на зустріч Заходу. З іншого боку, це означає, що саме ставлення до війни в Україні зараз є ключовим аспектом, який ділить держави на Західні та "інші".

🔸 Цікаво, чи збережеться такий тренд політики Вірменії, коли Росія одного дня вивільнить ресурси для політики на Кавказі. Бути затиснутою між Азербайджаном, Туреччиною, Іраном та Росією і сповідувати прозахідну політику — єднати воду і вогонь.

Тому, є сенс думати, що протистояння на Кавказі не зменшиться після відновлення контролю Азербайджану над Карабахом, адже до звичних конфліктів:

🇦🇿 Азербайджан — 🇦🇲 Вірменія
🇹🇷 Туреччина — 🇮🇷 Іран
🇷🇺 Росія — 🇬🇪 Грузія (заморожений)

Додається ще:

🇦🇲 Вірменія — 🇷🇺 Росія

І для Єревану, що зараз знаходиться у сірій зоні безпеці, ставки є дуже великими.

🇧🇾 Якось ще в 90-х Президент Білорусі Лукашенко загорівся ідеєю створення альтернативи Сполученим Штатам:

«Мир стал однополярным. Мы должны создать другой центр силы. Если не создадим, сорвем землю с орбиты».

Головним елементом цієї противаги США, звичайно ж, є Білорусь, яка, на думку Лукашенка, «участвует в формировании одного из серьезных мировых центров силы».

Про подібні "вілікодєржавні" ідеї та фейли Олександра Григоровича розкажемо в цьому пості:

🇻🇪 Хто ж союзники Білорусі по антиамериканській альтернативі? Ну звичайно ж, Уго Чавес:

«Белорусско-венесуэльские отношения это реальный вклад наших стран в формирование многополярного мира. Вместе мы представляем силу, не считаться с которой не могут даже сверхдержавы»

🇨🇳 Звичайно ж, вбачаючи неймовірний потенціал такого формування, Китай почав проявляти до нього інтерес. Ось що з цього приводу зазначає Лукашенко:

«Мудрый Китай присматривался к политике нашей Беларуси. И сегодня я уже сказал председателю КНР Цзян Цзэмину, что он уже прищурил глаза (панчлайн від Лукашенко), на меня не смотрел, он смотрел прямо мне в лицо и заверил и меня, и весь белорусский народ, что Китай будет предан дружбе белорусского народа».

🇺🇸 Через побоювання такої наростаючої сили США, звісно, почало спрямовувати усі свої сили для того, аби дізнатися, що зараз робить один з їхніх найголовніших ворогів, тобто Білорусь. Проте Лукашенко вже давно підготувався до такого розвитку сценарію:

12 вересня 1995 року два американські пенсіонери, які брали участь у чемпіонаті світу в Польщі, залетіли на повітряній кулі на територію Білорусі. Їх збили білоруські ППО.

🎈 Виступаючи в Держдумі Росії через чотири роки, Лукашенко так інтерпретував цю подію:

...вот Лукашенко такой-сякой — сбил мирных жителей. А чего вы туда прилетели? Что вы там искали над стратегическими ракетами «Тополь», которые тогда еще «росли» у нас в Белоруссии? Мы вас предупредили раз, мы вас предупредили еще раз, третий, а потом вы знаете что...

Так і живем.

P.S. На жаль, жодної шпигунської апаратури на повітряній кулі не було виявлено.

З книги "Александр Лукашенко: политический портрет", автор: Валерій Іванович Карбалевіч