Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було,
і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку.
Усе через Нього повстало,
і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.
І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.
А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його.
( Євангелія від Івана 1: 1 – 5)
СЛОВО
Чекає і стогне у мороці шафи,
Сповите сонливим серпанком століть.
Ховає в рукòписних буквах ошатних
Моря життєдайні і слів кораблі.

Вартує присяги голів України,
Тримає у серці всі їх імена.
Осяяне святістю — компас надійний
У лісі з стежками гріховних пізнань.

Тремтить переповнене сенсом глибоким,
Волає до тебе крізь призму світів,
Бажає віддати велюрові кроки —
Рятунок шляху до Небесних воріт.

Минають століття, та вічне назàвжди.
Руйнується фарба, старіє папір.
Душа полетить соловейком крилатим,
Вливаючи світло у мозок рабів.